розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального унітарного підприємства (далі - КУП) "Житловик" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витребування військового квитка,

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював у відповідача водієм, наказами КУП "Житловик" № 1 від 3 січня 2007 року та № 13 від 9 січня 2007 року його безпідставно було відсторонено від роботи, а наказом № 10 від 19 січня 2007 року незаконно звільнено з роботи за прогули, крім того, відповідач не повернув йому військовий квиток.

Позивач просив визнати незаконними та скасувати накази про його відсторонення від роботи та звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язати КУП "Житловик" повернути йому військовий квиток.

Рішенням Болградського районного суду від 7 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2008 року, позов задоволено частково, постановлено визнати незаконними накази КУП "Житловик" № 1 від 3 січня 2007 року та № 13 від 19 січня 2007 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, вважати ОСОБА_1 звільненим з роботи з 19 січня 2007 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин 3-5 січня 2007 року, стягнути з відповідача на користь позивача 311 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 до 19 січня 2007 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював водієм КУП "Житловик", наказом № 1 від 3 січня 2007 року його було відсторонено від роботи на підставі доповідної записки майстра до з'ясування обставин, наказом № 13 від 19 січня 2007 року ОСОБА_1 також було відсторонено від роботи з 9 до 19 січня 2007 року, а наказом № 10 від 19 січня 2007 року позивача було звільнено з роботи на підставі протоколу зборів профкому № 11 від 18 січня 2007 року; в наказі про звільнення не зазначено підстав та дати звільнення.

Також установлено, що 3, 4 та 5 січня 2007 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої трудові обов'язки.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що накази про відсторонення позивача від роботи суперечать положенням статті 46 КЗпП України і є незаконними, разом з тим його звільнення проведене з дотриманням трудового законодавства, оскільки фактично підставою звільнення була відсутність ОСОБА_1 на роботі 3-5 січня 2007 року без поважних причин й суд не позбавлений права привести формулювання причин звільнення у відповідність із законом.

Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином у разі звільнення працівника з підстав його відсутності на роботі з'ясуванню підлягають причини такої відсутності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1, зокрема, посилався на те, що з 2 до 5 січня 2007 року були загальними вихідними днями, а з наказом КУП "Житловик" № 187 від 28 грудня 2006 року про оголошення таких днів робочими він не був ознайомлений, крім того його було незаконно відсторонено від роботи, й він об'єктивно не мав можливості виконувати свої трудові обов'язки.

Крім того, позивач зазначав, що при прийнятті на роботу він передав відповідачу свій військовий квиток, однак після його звільнення КУП "Житловик" відмовляється повернути військовий квиток.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України пояснень позивача у достатньому обсязі не перевірив, не встановив та не зазначив у рішенні чи був ОСОБА_1 належним чином повідомлений про оголошення робочими днями з 2 по 5 січня 2007 року, фактично не з'ясував з яких причин позивач був відсутнім на роботі 3, 4 та 5 січня 2007 року та не виконував свої трудові обов'язки, чи є така відсутність прогулом без поважних причин з огляду на встановлений судом факт незаконності наказів КУП "Житловик" про відсторонення позивача від роботи з 3 січня 2007 року включно по день звільнення 19 січня 2007 року.

Також суд у рішенні не вмотивував свого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування військового квитка, не визначився з тим чи є правомірними дії відповідача, який утримує військовий квиток звільненого працівника.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витребування військового квитка підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає передбачених частиною третьою статті 335 ЦПК України підстав для скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог про скасування наказів про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду від 7 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2008 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до комунального унітарного підприємства "Житловик" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витребування військового квитка скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.