Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

засудженого ОСОБА_1

і його захисника ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

- за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 680 гривень;

- за ч. 1 ст. 191 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Городенківського центру зайнятості 610 гривень 78 копійок.

У позові ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, визначено вважати його засудженим за ст. 191 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи продавцем-завгоспом магазину "Будмаркет" у м. Городенка Івано-Франківської області з 1.03.2002 року по 15.03.2005 року та перебуваючи на обліку в Городенківському центрі зайнятості як безробітний з 1.03.2002 року по 16.05.2003 року незаконно шляхом обману отримав допомогу по безробіттю в сумі 610 гривень 78 копійок, а також розтратив майно, яке йому було ввірено по договору про повну матеріальну відповідальність від 11.01.2005 року в сумі 5630 гривень.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд без урахування наявних у справі доказів прийняв необгрунтоване рішення про кваліфікацію дій ОСОБА_1 не за частиною четвертою, а за частиною першою статі 191 КК України (2341-14) . Крім того, на його думку, суд допустив протиріччя при викладенні обвинувачення та прийнятим рішенням і дійшов неправильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки повторність. Посилається на те, що апеляційний суд не перевірив усіх доводів апеляції прокурора. Вважає призначене ОСОБА_1 покарання надто м'яким.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Вважає висновки апеляційного суду, викладені в ухвалі, у частині відсутності у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки повторності, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 191 КК України, необгрунтованими. Вказує на невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисника, які заперечували в задоволенні касаційних подання і скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор і слідчий при провадженні досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.

Як видно із даних постанови про пред'явлення обвинувачення та обвинувального висновку, ОСОБА_1 обвинувачувався, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 4 КК України, а саме, що він у період з 01.03.2002 року по 15.03.2005 року, працюючи продавцем у магазині "Будмаркет" приватного підприємця ОСОБА_2, привласнив і розтратив майно, яке було ввірене та перебувало в його відданні, на суму 37099 грн. 31 коп., що становило великий розмір.

Розглядаючи справу, суд з пред'явленим ОСОБА_1 обвинуваченням за ст. 191 ч. 4 КК України не погодився та кваліфікував його дії за ст. 191 ч. 1 КК України як вчинення ним розтрати майна, яке було йому ввірене. Таке рішення суд умотивував тим, що договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 укладено не з 01.03.2002 року (з часу прийняття його на роботу), а тільки з 11.01.2005 року, а отже, розмір заподіяних збитків необхідно відраховувати з моменту укладення договору. Також суд встановив, що засудженим розтрачено ввірене йому майно, яке належало приватному підприємцю ОСОБА_2, на загальну суму 5630 грн., яку визначив, виходячи лише з показань ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Так, у суді ОСОБА_1 показував, що після виявлення недостачі товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_2 було стягнуто з його заробітної плати 3330 грн., а ще 2300 грн. сам віддав останньому.

Однак, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, є передчасним, оскільки не грунтується на матеріалах справи.

Для встановлення наявності або відсутності у діях особи ознак злочину, передбаченого ст. 191 КК України, має бути з'ясоване питання про те, чи наділена ця особа певною правомочністю відносно довіреного їй майна. Зміст даного суспільно-небезпечного діяння полягає в тому, що при його вчиненні особа використовує наявні в неї правомочності щодо предмета розкрадання (по зберіганню, доставці, розпорядженню, тощо).

Із показань ОСОБА_1 вбачається, що з весни 2002 року став працювати в магазині-складі "Будмаркет" продавцем. При надходженні товару він особисто його приймав по прибуткових накладних, де розписувався, перераховував та здійснював реалізацію та оформлював бухгалтерські накладні та здавав готівкові гроші в касу магазину.

Сума недостачі товарно-матеріальних цінностей в магазині "Будмаркет" приватного підприємця ОСОБА_2 становила 37099 грн. 31 коп., що підтверджується даними акту інвентаризації (т. 1 а.с. 27).

Зазначену суму недостачі товарно-матеріальних цінностей визнавав у поясненнях ОСОБА_1 Крім того, він погодився з даними акту інвентаризації та зобов'язався погасити недостачу, вказавши про це власноручно в нотаріально засвідченій заяві (т. 1 а.с. 25).

Крім того, встановивши доведеною вину ОСОБА_1 у розтраті матеріальних цінностей лише на суму 5630 грн., суд проте вказав період вчинення цього злочину таким, як і орган досудового слідства, з 1.03.2002 року по 15.03.2005 року, тобто весь період трудових відносин між ним і приватним підприємцем ОСОБА_2, чим допустив істотну суперечність при кваліфікації дій засудженого за ст. 191 ч. 1 КК України.

Разом з тим, суд визнав, що така кваліфікуюча ознака злочину, як повторність, в діях ОСОБА_1 відсутня.

Однак, як встановлено вироком, ОСОБА_1 у період з 1.03.2002 року по 16.05.2003 року незаконно шляхом обману отримав допомогу по безробіттю в сумі 610 гривень 78 копійок, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч. 1 КК України.

Водночас, ним вчинено розтрату ввіреного йому майна, що є продовжуваним злочином, який вважається закінченим з моменту реалізації об'єктивної сторони суспільно небезпечного діяння, у даному випадку, - з 15.03.2005 року.

Відповідно до п. 1 Примітки до ст. 185 КК у ст. 191 КК України повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, визначених у цьому пункті, в тому числі й передбачений статтею ст. 190 цього ж Кодексу злочин.

Ураховуючи викладене, вчинені злочини ОСОБА_1, який після заволодіння чужим майном шляхом обману вчинив розтрату чужого майна, яке було ввірене йому (з огляду на укладений 11.01.2005 року договір про повну матеріальну відповідальність), утворюють повторність.

Як вбачається з матеріалів справи, оригінали накладних про отримання ОСОБА_1 як продавцем-завскладом магазину "Будмаркет" у період з 01.03.2002 року по 15.03.2005 року товарно-матеріальних цінностей на суму 37099 грн. 31 коп. знищено (т. 2 а.с. 33). Встановити конкретну суму, на яку ОСОБА_1 було заподіяно ОСОБА_2 шкоду, судом не вдалось.

На зазначені недоліки досудового і судового слідства не звернула уваги колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду при розгляді справи в апеляційному порядку.

За обставин, коли в справі органом досудового слідства та судом пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення в розтраті чужого майна, яке йому було ввірене, є неконкретним, не встановлено суму заподіяної ним шкоди, постановлені в ній судові рішення в частині його засудження за ст. 191 ч. 1 КК України підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на нове розслідування.

При розслідуванні справи необхідно належним чином усунути зазначені недоліки та заповнити прогалини досудового і судового слідства, вжити інші передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з метою прийняття щодо ОСОБА_1 законного і обгрунтованого рішення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 191 ч. 1 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на нове розслідування.