Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням та доповненням до нього заступника прокурора Запорізької області на вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 9 квітня 2008 року, яким засуджені:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянин України,

раніше несудимий

- за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України

до штрафу у сумі 850 грн.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

громадянин України,

раніше несудимий

- за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України

до штрафу у сумі 850 грн.

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3

громадянин України,

раніше несудимий

- за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України

до штрафу у сумі 850 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що 5 березня 2007 року приблизно о 12 год., знаходячись на перехресті вул. Червонофлотської та вул. Селянської у місті Мелітополі, за попередньою змовою між собою відкрито заволоділи мобільним телефоном та сім-картою до нього, які належали потерпілому ОСОБА_4, із застосуванням до останнього насильства, яке не було небезпечним для його життя чи здоров'я.

У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вказував на те, що суд при призначенні засудженим покарання у вигляді штрафу не з'ясував, чи мають неповнолітні ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 самостійний заробіток, кошти або майно, достатнє для його сплати, і не умотивував свого рішення про призначення покарання за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

У доповненні до касаційного подання прокурор порушив питання про скасування постановленого по справі вироку в частині призначеного всім засудженим покарання, вважаючи його м'яким.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості так і суворості.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який вони засуджені, суд зробив на підставі показань самих засуджених, інших доказах, яким дана належна оцінка, що не оспорюється у поданні.

Проте, вирок щодо всіх засуджених підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також через неправильне застосування кримінального закону і істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) при призначенні покарання у виді штрафу суди з урахуванням вимог ст. 99 КК України повинні досліджувати докази щодо наявності у неповнолітніх достатнього для сплати штрафу доходу, коштів або майна та наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст. 334 ч. 2 КПК України суд зобов'язаний мотивувати призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , або перехід до іншого більш м'якого основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Однак суд першої інстанції, всупереч зазначеним вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, достатньо не вмотивував своє рішення, а саме при вирішенні питання про призначення покарання неповнолітнім засудженим у вигляді штрафу вказав лише, що вони розкаялися у вчиненому злочині, скоїли у неповнолітньому віці та за місцем проживання характеризуються позитивно. Хоча суд повинен був у вироку, крім пом'якшуючих обставин, зазначити докази, досліджені в ході судового слідства, які вказують на наявність у неповнолітніх самостійного заробітку, коштів або майна, достатніх для сплати штрафу.

Крім того, призначаючи покарання, суд не врахував в достатній мірі, що засуджені вчинили тяжкий злочин, що неповнолітньому потерпілому були завдані збитки на значну суму.

За таких обставин вирок суду щодо призначення покарання всім засудженим підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, - призначене покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання та доповнення до нього заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 9 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати через неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суддів.