Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 6 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 23 жовтня 2007 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина

України, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією усього майна, що є власністю засудженого.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що, будучи зареєстрованим 11 жовтня 2000 року у виконкомі Свердловської міської ради як приватний підприємець (ПП) та у ДПІ м. Свердловська як платник податку на додану вартість (ПДВ), при здійсненні торгових операцій з придбання дизельного палива у період з 12 жовтня 2000 року до 1 лютого 2001 року, здійснив ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів на загальну суму 203861 грн. 75 коп., у тому числі шляхом заниження об'єкта оподаткування на додану вартість на суму 123641 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок змінено: постановлено виключити вказівку про призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, що є власністю засудженого. У решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати, а справу закрити, посилаючись на порушення норм кримінально-процесуального законодавства. ОСОБА_1 вказує, що кримінальна справа була порушена безпідставно, до справи не були долучені докази, які свідчать про його невинуватість у вчиненні злочину, а ті, що є у справі, - сфальсифіковані; що апеляційним судом не були розглянуті усі доводи апеляційної скарги сторони захисту, а ті, що розглянуті, були перекручені.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 в умисному ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, в особливо великих розмірах відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Свідок ОСОБА_2 показала у судовому засіданні, що як головний державний податковий ревізор проводила у період з 1 до 9 серпня 2002 року перевірку діяльності ПП ОСОБА_1, у ході якої було встановлено, що у поданій підприємцем декларації були завищені валові витрати, придбані товари не оплачені, а прибутковий податок недорахований. На цій підставі ДПІ також звернулось до господарського суду (т.4, а.с.351-353).

Винність ОСОБА_1 в ухиленні від сплати податків підтвердила також свідок ОСОБА_3, яка показала у судовому засіданні, що як старший державний податковий ревізор проводила у березні-квітні 2001 року перевірку нарахування ПДВ ПП ОСОБА_1, у ході якої були виявлені порушення податкового законодавства, оскільки ПП ОСОБА_1 не нарахував та не сплатив до бюджету НДС у період з жовтня 2000 року до січня 2001 року (т.4, а.с. 353-354).

Свідок ОСОБА_4 підтвердила у судовому засіданні, що як ревізор ДПІ не надавала ОСОБА_1 консультацій, підписи на деклараціях ставила, підтверджуючи у них правильність арифметичних розрахунків, а не правильність їх складання (т.4, а.с. 361-362).

Свідок ОСОБА_5 у ході досудового слідства підтвердила, що у березні-квітні 2001 року, а також 2 серпні 2002 року були проведені перевірки ДПІ дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_1 за 2000 рік та січень 2001 року, у ході яких було встановлено, що ПП ОСОБА_1 зменшив суми ПДВ та прибуткового податку (т.3, а.с. 29). Представник цивільного позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що недоплачений ОСОБА_1 у вказаний період ПДВ був погашений за рахунок відшкодування ПДВ за податковими деклараціями, а прибутковий податок ще не погашений, хоча є рішення господарського суду з цього приводу (т.4, а.с. 158-159).

Вказані обставини підтверджуються показаннями інших свідків, наведеними у вироку, а також іншими доказами, зокрема, даними висновку судово-економічної експертизи від 25 жовтня 2004 року, відповідно до якого донарахування ПП ОСОБА_1 ПДВ у сумі 123 641 грн. та прибуткового податку у сумі 80220,75 грн. згідно з відповідними актами перевірок документально підтверджуються (т.3, а.с.181-189).

Судом досліджено дані актів-перевірок ПП ОСОБА_1, рішень господарських судів різних інстанцій у справі за позовом ОСОБА_1 до ДПІ м. Свердловська Луганської області а також рішень Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України, протоколів виїмки та огляду, огляду документів.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України є обгрунтованим і доведеним.

Аналіз приведених даних, взятих у їх сукупності, дав підстави суду дійти правильного висновку щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікувати його дії за ч. 3 ст. 212 КК України.

При обранні міри покарання ОСОБА_1 суд урахував положення ст. 65 КК України та правильно призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення.

Колегією суддів не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального законодавства при розгляді справи апеляційним судом, які б стали підставою для скасування судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.