Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянин України, такий, що судився:

30.08.2001 р. за ст. 94 КК України 1960 р.

на 10 років позбавлення волі та був звільнений

1.07.2005 р. умовно-достроково на 2 роки

5 місяців 16 днів,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1. остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. 761 грн. 05 коп. на відшкодування матеріальної та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 1392 грн. 09 копійок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винними і засуджено за те, що він 18 травня 2007 року приблизно о 1-ій год., не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на нього, керуючи належним ОСОБА_2. мотоциклом "МТ-1036" реєстраційний номер НОМЕР_1 з боковим причепом та рухаючись по вул. Баратинського у м. Юнокомунарівську Донецької області, порушив вимоги п.п. 2.1, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, не переконався у безпеці руху керованого транспортного засобу, перевищив допустиму швидкість руху мотоцикла, не взяв до уваги дорожню обстановку та застосував прийоми керування, неадекватні дорожнім умовам на момент події.

У наслідок цих дій поблизу магазину "Карусель" у тому ж місті ОСОБА_1. не впорався з керуванням мотоцикла та виїхав на узбіччя поруч з автобусною зупинкою "шахта Юнком", де сталось подальше перекидання транспортного засобу в кювет, внаслідок чого його пасажир ОСОБА_2. отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1. у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд не досліджував докази, хоча ОСОБА_1 оспорювались фактичні обставини справи, та не з'ясовував його думку стосовно цивільного позову. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України і вважає, що всі доводи апеляції засудженого належно не були перевірені.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання необхідно залишити без задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. в порушенні правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, підтверджується дослідженими в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України доказами і прокурором у касаційному поданні не оспорюється.

Дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Під час судового розгляду ОСОБА_1. повністю визнавав вину у вчиненні злочину, за який обвинувачувався, і не оспорював фактичні обставини справи. Суд дотримався вимог статті 299 КПК України, роз'яснивши підсудному зміст цієї статті та правові наслідки розгляду справи в скороченому порядку. З'ясувавши думку учасників судового розгляду, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд визначив обмежитись допитом підсудного, потерпілого та дослідженням письмових доказів (а.с. 135).

Доводи в касаційному поданні прокурора про те, що ОСОБА_1. оспорював фактичні обставини і така обставина зумовлювала обов'язкове дослідження доказів, є безпідставними.

Із матеріалів справи видно, що як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_1. повністю визнавав свою вину та давав аналогічні показання про обставини вчиненого ним злочину. Крім того, суд дослідив докази, а саме, протокол огляду місця події, висновки судово-автотехнічної, судово-медичної експертиз, тощо, які належно оцінив, та обгрунтував ними обвинувальний вирок.

Судове рішення у частині вирішення цивільного позову належно мотивоване та грунтується на законі.

Розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1., суд апеляційної інстанції перевірив викладені в ній доводи, зокрема, про завищення розміру цивільного позову, та визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства і розгляді справи, які були б безумовною підставою для скасування постановлених у ній судових рішень, не встановлено.

Отже, судові рішення щодо ОСОБА_1. є законними і обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.