Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що не має судимості,

засуджений:

за ч.1 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_2 не розглядалася.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 вирок щодо якого в касаційному порядку не оскаржується.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 12 жовтня 2007 року приблизно о 21 год. біля будинку АДРЕСА_1, зловживаючи довірою неповнолітнього ОСОБА_4, умисно заволодів мобільним телефоном останнього та сім-картою, а всього майном на загальну суму 725 грн.

Крім того, 16 жовтня 2007 року приблизно о 15 год. ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_2 відкрито заволодів гаманцем та 70 грн., що належали неповнолітньому ОСОБА_5, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

18 жовтня 2007 року приблизно о 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 на вул.Красногвардійській в м.Костянтинівка Донецької області, застосувавши до ОСОБА_6 насильство, яке не було небезпечним для його життя та здоров'я, та погрожуючи насильством ОСОБА_7, повторно заволоділи майном ОСОБА_6 на загальну суму 1240 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього скасувати, а справу на правити на новий судовий розгляд. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України є надто м'яким та не відповідає тяжкості вчинених засудженим злочинів і даним про його особу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 186 КК України, що не оспорюється в касаційному поданні.

Не допустив суд порушень закону і при призначенні покарання ОСОБА_1

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання суд належним чином вмотивував у вироку прийняте рішення щодо застосування ст. 75 КК України, зазначивши обставини, які пом'якшують покарання, та дані про особу винного.

Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, його позитивні характеристики, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом з дитинства, повністю відшкодував спричинену потерпілим шкоду. Крім того, приймаючи таке рішення, суд врахував думку потерпілих, які просили в судовому засіданні суворо не карати засудженого, та думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 186 КК України з застосуванням ст. 75 КК України (а.с. 399 зворот, 400).

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням і при її засудженні за тяжкі злочини.

Отже, суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , а тому доводи касаційного подання прокурора про неправильне застосування судом положень ст. 75 КК України, що потягло невиправдану м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, є необґрунтованими.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства чи неправильного застосування кримінального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції, не виявлено.

Таким чином, передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Донецької області.