Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

- за ч. 3 ст. 36-4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України протягом 2 років, без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 36-8 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України протягом 2 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ України протягом 2 років, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1. покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, працюючи старшим уповноваженим відділу карного розшуку Івано-Франківського УМВС, 22 квітня 2005 року відібрав у ОСОБА_2 протокол-заяву про вчинення крадіжки приблизно 250 грн. При цьому та вказала, що у викраденні грошей підозрює ОСОБА_3, у якої засуджений відібрав пояснення, в якому вона зізналася у вчиненні крадіжки. Після цього ОСОБА_1., зловживаючи своїм службовим становищем і маючи на меті в подальшому одержання хабара від ОСОБА_3 за непритягнення її до кримінальної відповідальності, заяву ОСОБА_2 черговому по УМВС у встановленому законом порядку не передав, а почав сам проводити її перевірку.

Того ж дня ОСОБА_1. у своєму робочому кабінеті запропонував ОСОБА_3 передати йому 200 доларів США за непритягнення її до кримінальної відповідальності, що остання виконала, передавши ОСОБА_1. в одному із службових кабінетів Івано-Франківського УМВС зазначену суму, після чого той був затриманий працівниками УСБУ Івано-Франківської області.

У касаційному поданні прокурор, вказує на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 368 КК України, оскільки мало місце вимагання хабара, посилається на м'якість призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, неправильність призначення остаточного додаткового покарання та неправильність застосування ст. 69 КК України з урахуванням його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім того, вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КК України. Просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Згідно примітки 4 до ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливих наслідків щодо своїх прав і законних інтересів.

Як убачається з фабули оскаржуваного вироку, суд визнав встановленим, що ОСОБА_1., зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, всупереч інтересам служби, маючи на меті незаконну наживу, запропонував ОСОБА_3 передати йому гроші, зазначаючи, що в інакше щодо неї буде порушено кримінальну справу та її буде притягнуто до кримінальної відповідальності й заарештовано.

Згідно матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_1. запропонував їй допомогу у вирішенні справи, за це вона мала передати йому гроші. Коли вона відмовилася, ОСОБА_1. зазначив, що доведе її вину у вчиненні крадіжки, навіть якщо вона її не вчиняла і посадить в тюрму, вона не скоро побачить батьків. Будучи заляканою, вона погодилася. Після цієї розмови він відпустив її додому, але з вимогою, що наступного дня вона принесе йому гроші, а інакше ОСОБА_1. обіцяв посадити ОСОБА_3 у тюрму (т. 1 а.с. 67).

У судовому засіданні ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_1. сказав, якщо вона бажає, щоб не було порушено кримінальну справу, їй треба наступного дня принести йому 500 доларів США (т. 2 а.с. 38).

При цьому, як убачається з вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_1. заяву ОСОБА_2 про вчинення у неї ОСОБА_3 крадіжки на реєстрацію у встановленому законом порядку не передав, маючи на меті отримання в подальшому отримання від ОСОБА_3 хабара за непритягнення її до кримінальної відповідальності.

З вищенаведеного у діях ОСОБА_1. убачається вимагання хабара.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок та ухвала щодо ОСОБА_1. підлягають скасуванню в повному обсязі, оскільки обидва обвинувачення невід'ємно пов'язані між собою, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді буде доведена винуватість ОСОБА_1. в інкримінованих йому злочинах, то призначене судом покарання слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.