розглянула у судовому засіданні 20 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 12 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2008 року.

Вироком місцевого суду

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Дзержинськ,

раніше судимого Дзержинським міським судом

Донецької області:

- 3 червня 1998 року за ч.ч.2, 3 ст. 140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на 2 роки;

- 24 травня 2001 року за ч.2 ст.- 196-1, ч.2 ст. 140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на 2 роки;

- 23 січня 2002 року за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на три роки;

- за ч.3 ст. 185 КК України на чотири років;

- за ч.3 ст. 187 КК України на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч.3 ст. 189 КК України на п'ять років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено позбавлення волі на вісім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Відповідно до ст. 71 КК України, ОСОБА_1, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дзержинського міського суду від 23 січня 2002 року і за сукупністю вироків призначено позбавлення волі на вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2008 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок щодо нього - без зміни.

Згідно із вироком, ОСОБА_1, за попередньою змовою із особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, 18 квітня 2003 року, приблизно о 18 годині, вчинив замах на крадіжку металевого бака вартістю 235 грн., що знаходився у приміщенні їдальні №7 шахти "Торецька" у м. Дзержинськ. Однак, злочинний умисел не було доведено до кінця, оскільки викрадачі були затримані працівниками шахти.

12 травня 2003 року, приблизно о 24 годині, ОСОБА_1, за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою незаконного заволодіння чужим майном, прийшли до будинку АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_2 Коли потерпілий відчинив двері, ОСОБА_1 та інша особа, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я ОСОБА_2, завдаючи удари предметом, невстановленим слідством та приставляючи до його голови предмет, схожий на пістолет, спричиняючи тілесні ушкодження розжареною праскою та погрожуючи вбивством, вимагали передати гроші спочатку у сумі 400 дол. США, пізніше - 300, а потім - 200 дол. США. Не отримавши грошей, ОСОБА_1 та інша особа, заволоділи майном потерпілого на загальну суму 3 124 грн. 66 коп. Залишаючи будинок потерпілого, ОСОБА_1 та інша особа, погрожуючи потерпілому продовженням застосування насильства, вимагали від ОСОБА_2 залишити в обумовленому місці 200 дол. США.

У проміжок часу з 22 години 15 хвилин 27 червня 2003 року до 3 години 30 хвилин 28 червня 2003 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, із хліва у дворі АДРЕСА_2, таємно викрали корову вартістю 2 300 грн., яка належала потерпілій ОСОБА_3.

У період з 24 по 28 червня 2003 року, у нічний час, ОСОБА_1, за попередньою змовою з іншою особою, зламавши двері, проникли у будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_2 на суму 500 грн.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 вважає, що замах на крадіжку необхідно кваліфікувати як дрібне викрадення. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, на думку засудженого, його винність у вчиненні злочинів не є доведеною. Матеріали справи щодо нього сфальшовано. Зазначає, що злочинів не вчиняв, а лише допоміг іншій особі продати викрадене майно.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду, щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, стверджується сукупністю зібраних у справі доказів, оцінених судом та підставно покладених в основу вироку.

За епізодом замаху на крадіжку чужого майна, що мало місце 18 квітня 2003 року, винність засудженого стверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також даними, що є у протоколі огляду місця події, огляду бака, довідкою про те, що вартість бака складає 235 грн.

Вказані докази, які були перевірені у суді, повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні замаху на крадіжку.

Доводи засудженого про те, що його дії за цим епізодом необхідно кваліфікувати як дрібне викрадення, позбавлені усяких підстав. Як убачається зі справи, злочин ОСОБА_1 вчинив у квітні 2003 року, тобто до вступу у законну силу Закону України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , який передбачає, що лише з 1 січня 2004 року сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної цим законом. Що ж стосується кваліфікації крадіжки, вчиненої до 1 січня 2004 року, то вартість викраденого майна для кваліфікації за ст. 185 КК України, повинна бути більшою від трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 грн. х 3 = 51 грн.).

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_2 стверджується показаннями потерпілого, який детально розповів про обставини вчинення розбійного нападу на нього та вимагання грошей. Потерпілий впізнав ОСОБА_1 та пояснив, що саме він вчинив злочинні дії щодо нього.

Крім того, винність ОСОБА_1 стверджується й показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також даними, що є у протоколах огляду місця події та огляду частини викрадених у ОСОБА_2 речей, висновку судово-медичної експертизи.

За епізодом крадіжки корови, винність ОСОБА_1 стверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка повідомила, що 28 червня 2003 року, приблизно о 3 годині 30 хвилин, вона виявила відсутність у хліві корови червоної масті, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які пояснили, що придбали у ОСОБА_1 корову за 230 грн., яку пізніше вилучили працівники міліції та повернули потерпілій. На підтвердження винності ОСОБА_1 суд підставно послався й на дані, що є протоколах огляду місця події та виїмки корови.

За епізодом крадіжки майна у ОСОБА_2 у період з 24 по 28 червня 2003 року, винність ОСОБА_1 стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також даними, що є у протоколах огляду місця події, вилучення викраденого майна та іншими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку та підставно поклав в основу обвинувального вироку.

Суд, належним чином умотивував своє рішення щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні низки злочинів корисливого характеру, підставно критично оцінив показання ОСОБА_1 щодо непричетності його до зазначених злочинів, та визнав, що винний саме у такий спосіб намагається уникнути кримінальної відповідальності.

З огляду на наведене, посилання ОСОБА_1 на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а так само, що матеріали справи щодо нього сфальшовано, не можна вважати обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.

Суд, дослідив усі обставини, що могли мати значення для прийняття рішення і його висновок, щодо доведеності винності та кваліфікації дій ОСОБА_1, саме за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 189 КК України, є правильним.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім. Підстав для пом'якшення покарання, не знайдено.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень не виявлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи для розгляду даної справи із повідомленням заінтересованих осіб.

головуючого	Скотаря А.М.,
суддів	Кравченка К.Т., Кузьменко О.Т.