Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь закладу охорони здоров'я 2 901 гривні на відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 24 червня 2007 року, приблизно о 5-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем "Славута" р.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Боратин-Луцьк в напрямку м. Луцька, порушив п.п. 2.3(б), 2.9(а), 12.1, 12.6(б) Правил дорожнього руху, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, потім у кювет, де допустив зіткнення з придорожнім деревом.

В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, зазначає, що ОСОБА_2 злочину, за який його засуджено не вчиняв.

Зокрема, захисник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у приєднанні до справи довідки № 393 спеціаліста автотехніка ОСОБА_4.

Зазначає захисник і про те, що двоюрідний брат ОСОБА_5 - ОСОБА_6 працює в інспекції по особовому складу УМВС України у Волинській області, що не може гарантувати незалежність експерта, що проводив автотехнічні дослідження, і працює у цьому відомстві. У скарзі йдеться про те, що авто-технічні експертизи, що містяться в справі, дають підстави для сумніву в їх об'єктивності, тому вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Йдеться у касаційній скарзі і проте, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги, а суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки, показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Крім того, захисник зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні апеляції потерпілої ОСОБА_9, яка ставила питання про призначення ОСОБА_2 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочиних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на фактичних даних, встановлених показаннями свідка ОСОБА_5, який показав, що поступився кермом ОСОБА_2, на його прохання, під час руху зустрічний автомобіль збив їм ліве дзеркало заднього виду, після чого ОСОБА_2, незважаючи на його (ОСОБА_5) заперечення, розвернув автомобіль щоб наздогнати порушника і розібратися з ним. ОСОБА_5 стверджував, що вийшов з автомобіля, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали без нього. Він (ОСОБА_5) вирушив пішки за автомобілем і на певній відстані побачив у кюветі свій автомобіль, біля якого лежали мертвий ОСОБА_3 та непритомний ОСОБА_2

Ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - працівників органів внутрішніх справ, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - працівників швидкої допомоги, які показали, що коли вони прибули на місце події, то виявили біля автомобіля "Славута" двох потерпілих, один з яких був мертвим, а інший з тілесними ушкодженнями, а також раніше незнайомого їм ОСОБА_5, який зустрів їх на дорозі і хоча і був у збудженому стані, однак видимих тілесних ушкоджень не мав. При цьому свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15 ствердили, що ОСОБА_5 пояснював, що під час ДТП в автомобілі його не було, він вийшов з нього раніше.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується також на фактичних даних встановлених протоколом огляду місця події (а.с. 4-12, 16); висновком експерта від 3 серпня 2007 року № 101, відповідно якого гальмівна система автомобіля, кермове управління, ходова частина знаходяться в робочому та технічно справному стані (а.с. 24-30); висновком авто-технічної експертизи від 22 листопада 2007 року № 193 (а.с. 83-85); висновком судово-медичної експертизи від 23 липня 2007 року № 277, відповідно якого потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала його смерть (а.с. 36-40); висновком комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи від 30 листопада 2007 року № 70, відповідно якого під час контактування автомобіля з придорожнім деревом та після нього в салоні неможливе будь-яке переміщення тіла людини з заднього сидіння на переднє та назовні в зв'язку із заблокуванням задніх дверей (а.с. 51-54), відповідно до цієї ж експертизи ОСОБА_2 по прибуттю до лікарні перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_8 і що не заперечує сам засуджений ОСОБА_2

За даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 під час ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: садна тулуба, правого плеча, гематому лівого ока, рану лівого вуха, струс головного мозку, закриту травму грудної клітки, перелом правої ключиці, перелом 4-8 ребер справа, забій легень, перелом кісток носа.

Потерпіла ОСОБА_9 зазначала, що відразу після ДТП до неї приходили батьки ОСОБА_2 і просили вибачення за те, що їх син ОСОБА_2, який був за кермом під час ДТП, став винуватцем трагедії.

Суд, належним чином оцінивши ці та інші досліджені в судовому засіданні докази, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 286 КК України.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, проведені необхідні експертизи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги захисника ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Висновки експертів, на які послався суд у вироку, є обґрунтованими з наукової точки зору, експертизи проведені компетентними особами і не містять даних, які б могли свідчити про їх необ'єктивність, а тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують покарання, особу винного і призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.