Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 9 липня 2008 року, яким засуджено:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

неодноразово судимого, - останнього

разу 1.04.08 р. за ч. 1 ст. 263, ст. 395 КК України

на три роки позбавлення волі,

за п. п. 4, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на п'ятнадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

немаючого судимості,

за п. п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на дванадцять років позбавлення волі;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

судиму 23.01.08 р. за ч. 2 ст. 185 КК України

на два роки позбавлення волі і звільнену від

відбування покарання на підставі ст. 75 КК України

з випробуванням на один рік іспитового строку,

за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки три місяці позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - на два роки шість місяців позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку.

Суд визнав, що ОСОБА_1 іОСОБА_2 5 грудня 2007 року у квАДРЕСА_1, перебуваючи в нетверезому стані, попередньо домовились і з особливою жорстокістю вбили ОСОБА_4 Вони вдвох нанесли потерпілому не менше 32 ударів у різні частини тіла ножами і сокирою.ОСОБА_2і ОСОБА_1 спочатку почергово били потерпілого кухонними ножами в спину, а потім били його по голові і в різні частини тіла сокирою, яку передавали один одному з рук у руки.

ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1а розчленував труп потерпілого ОСОБА_4, а ОСОБА_3 заздалегідь, не обіцяючи, приховала сліди цього вбивства.

6 грудня 2007 рокуОСОБА_2незаконно придбав і зберігав дома без мети збуту 15,24 гр. канібасу (маріхуани).

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу - направити на додаткове розслідування. Твердить, що він є інвалідом і тому не міг учинити вбивство потерпілого ОСОБА_3 Вважає, що засудженийОСОБА_2обмовляє його. Наголошує, що органи досудового слідства порушили його право на захист, а суд розглянув справу упереджено і неповно з'ясував обставини справи.

Вирок щодо засуджених ОСОБА_3. і ОСОБА_2 не оскаржено і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

У справі доведено доказами, що ОСОБА_1 після розпивання спиртного з ОСОБА_2им запропонував убити ОСОБА_3ОСОБА_2погодився з пропозицією ОСОБА_1а і напав на ОСОБА_3 коли той зайшов кухню. Він збив потерпілого з ніг, а коли ОСОБА_1 під'їхав на візку, вони зачинили за собою двері і почергово ножами та сокирою, передаючи її з рук у руки, з особливою жорстокістю нанесли потерпілому численні удари в різні частини тіла. Труп убитого розчленували. ОСОБА_3, яка в цей час перебувала в квартирі, по їхній команді прибрала закривавлену підлогу і сліди цього злочину.

ОСОБА_1 скаржиться на те, що він не брав безпосередньої участі у позбавленні життя ОСОБА_3 Але ці його твердження спростовуються наявними у справі доказами і насамперед показаннями засудженихОСОБА_2 та ОСОБА_3, які судом обгрунтовано визнані достовірними і покладені в основу вироку.

ОСОБА_2 підтвердив, що ОСОБА_1 зініціював вбивство ОСОБА_3 і був співвиконавцем цієї розправи над потерпілим. ОСОБА_1, за словамиОСОБА_2, наказував бити ОСОБА_3 ножем і сам, незважаючи на те, що знаходився в інвалідному візку, брав у руки ніж і сокиру та наносив уже лежачому на підлозі потерпілому удари по тілу. ОСОБА_1 наказав і розчленувати труп убитого.

Аналогічні показиОСОБА_2давав під час неодноразових допитів на досудовому слідстві, в тому числі на очній ставці з ОСОБА_1і під час проведення з ним відтворення обстановки й обставин події.

Засуджена ОСОБА_3 підтвердила, що розправа надОСОБА_3 була вчинена того вечора у квартирі, де мешкав ОСОБА_1. Вона була весь час у цій квартирі і бачила, якОСОБА_2із ОСОБА_1им зачинились на кухні зОСОБА_3. ЗгодомОСОБА_2вийшов. Його одяг був закривавлений. Їй було наказано прибирати сліди крові. І вона це зробила.

Зазначені показанняОСОБА_2 і ОСОБА_3 у повній мірі відповідають іншим доказам у справі. Всі ці докази судом належно перевірені і змістовно наведені у вироку.

Згідно з протоколом огляду місця події, на подвір'ї будинку, де мешкає ОСОБА_1, і в його квартирі, було виявлено розчленований труп потерпілого ОСОБА_3

Із висновку судово-медичної експертизи видно, що смерть ОСОБА_3 настала в результаті заподіяння йому не менше як 32 травматичних ударів тупим і руб'ячим предметами у голову і груди. Труп потерпілого було розчленовано після його смерті.

На вилучених ножах виявлені сліди крові, походження якої, за висновками судово-імунологічної експертизи, не виключається від ОСОБА_3

Вважати, щоОСОБА_2міг бути упередженим щодо ОСОБА_1а чи обмовляв його в цьому злочині, як про це стверджується в касаційній скарзі, суд підстав не мав.

Не грунтуються на матеріалах справи і твердження ОСОБА_1а про те, що суд допустився упередженості при розгляді справи.

Даних про те, що на досудовому слідстві були порушені норми КПК України (1001-05) і не було забезпечено право ОСОБА_1а на захист, не виявлено.

Кваліфікація злочинних діянь ОСОБА_1а за п. п. 4, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною і в судової колегії сумнівів не викликає.

Покарання ОСОБА_1у призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1а немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженогоОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Рівненської області від 9 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.