Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2008 року касаційне подання прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок апеляційного суду Черкаської області від 1 серпня 2008 року, яким засуджений

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

громадянин України, українець,

уродженець та житель с. Сухини,

Корсунь-Шевченківського району,

Черкаської області, з неповною

середньою освітою, не працюючий,

не судимий:

за ст.ст. 115 ч. 2 п. 4 та на підставі ст. 69-1 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі;

за ст. 299 ч. 1 КК України на 1 (один) місяць арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання 10 (десять) років позбавлення волі.

Судові витрати пов'язані з проведенням судових експертиз, постановлено стягнути з ОСОБА_1 в загальній сумі 10013. 73 (десять тисяч тринадцять) грн. на користь держави.

Заявлений потерпілим позов про стягнення моральної шкоди задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Як встановив суд, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_3, спричинивши останньому чисельні поранення обухом та лезом сокири голови, тулубу, кінцівок з розчленуванням тіла, від яких останній помер на місці. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 вчинив знущання над твариною, вчинивши жорстоке вбивство кішки, розрубавши її сокирою на окремі шматки.

Відповідно до вироку вказані злочини ОСОБА_1 вчинив при наступних обставинах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 22 год. ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні житлового будинку, належного ОСОБА_4, що по вул. Молодіжній в с. Сухини, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході сварки, що переросла в бійку, вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_4. При цьому, ОСОБА_1, вихопивши з рук ОСОБА_4 сокиру, наніс останньому чисельні удари обухом та лезом сокири по голові, тулубу та кінцівках. В результаті нанесених ударів ОСОБА_4 було спричинено руйнування голови, чисельні пошкодження кісток основи, склепіння та лицевого відділу черепа, розриви твердої мозкової оболонки, часткове руйнування речовини головного мозку, рубані рани та крововиливи в речовину головного мозку, чисельні рубані рани грудної клітини, живота з пошкодженням внутрішніх органів, чисельні розруби та переломи ребер, верхніх і нижніх кінцівок врубів грудини та на поперековому відділі хребта, які були прижиттєвими. Від спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці. Окремі ампутовані частини тіла ОСОБА_4 - голову, кисті рук, ОСОБА_1 розклав на підлозі будинку та предметах домашнього вжитку.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, вчинив умисні дії, направлені на жорстоке поводження та знущання над твариною. При цьому, він, спричинив смерть кішці, що була в дома ОСОБА_4, розрубавши сокирою її тіло на окремі шматки.

В касаційному поданні прокурор, не оспорюючи винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що суд неправильно застосував до ОСОБА_1 положення ст. - 69-1 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи та вивчивши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає до задоволення.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, відповідають фактичним обставинам і підтверджені доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні в передбаченому законом порядку, що не оспорюється прокурором у поданні.

Дії засудженого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно.

Твердження прокурора про те, що при призначенні покарання засудженому суд неправильно застосував положення ст. - 69-1 КК України позбавлені підстав.

Як видно із вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, обґрунтовано врахував, як пом'якшуючі покарання обставини те, що засуджений вчинив злочин, будучи неповнолітнім, визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану шкоду та призначив мінімальне покарання за злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, так і за сукупністю вчинених злочинів, що відповідає особі останнього та вчиненому і є справедливим в даному конкретному випадку.

Суд також обґрунтовано не встановив обставин, які б обтяжували покарання засудженого. Зі справи вбачається, що суд, дослідивши факти, які характеризують поведінку засудженого, його відношення до вчиненого, зробив правильні висновки щодо наявності пом'якшуючих покарання обставин та щодо відсутності обставин, які обтяжують покарання.

Тому доводи прокурора про те, що суд необґрунтовано при призначенні покарання ОСОБА_1, послався у вироку на обставини, що пом'якшують покарання (визнання вини засудженим, сприяння слідству у розкритті злочину, добровільне відшкодування збитків), позбавлені підстав.

Як вбачається з обвинувальної промови прокурора (долученої до справи), державний обвинувач в судових дебатах просив суд при призначенні покарання засудженому врахувати його щире каяття у вчиненому злочині, відшкодування завданої матеріальної шкоди (т. 4 а.с. 26-27, 45-46).

Зі справи також вбачається, що мати неповнолітнього відшкодувала потерпілому матеріальні збитки в розмірі 1500 гривен в ході судового розгляду незважаючи на те, що розмір збитків не був підтверджений належними доказами (т. 4, а.с. 20, 38, 46).

На думку колегії суддів, така поведінка засудженого свідчить про те, що він добровільно відшкодував завдані збитки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначаючи покарання засудженому суд обґрунтовано застосував до ОСОБА_1 положення ст. - 69-1 КК України.

На підставі наведеного та керуючись с. 294-296 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Черкаської області від 1 серпня 2008 року, щодо ОСОБА_1 без змін.