Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 24 грудня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимого вироком Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 7 березня 2007 року за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 15 липня 2007 року на території Гаврилівської ЗОШ у с.Гаврилівка Каланчацького району Херсонської області, з метою заволодіння майном ОСОБА_2 застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для її життя чи здоров'я, повторно відкрито заволодів її сумкою, заподіявши матеріальну шкоду на суму 377 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ознакою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, оскільки засуджений заволодів майном потерпілої шляхом ривка, а також визнання всупереч вимогам ст. 67 КК України обтяжуючою покарання обставиною наявність у ОСОБА_1 попередньої судимості, просить вирок змінити й виключити з нього вказану кваліфікуючу ознаку та посилання на судимість ОСОБА_1 як на обставину, що обтяжує покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційне подання, вказуючи, що кваліфікація за ч.2 ст. 186 КК України за ознакою застосування ОСОБА_1 насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, є правильною, та просив змінити вирок, виключивши з його мотивувальної частини посилання на судимість ОСОБА_1 як на обставину, що обтяжує покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання, колегія суддів уважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у повторному відкритому викраденні майна відповідають фактичним обставинам справи й у касаційному поданні не оскаржуються.

Твердження прокурора про безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ознакою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, є необґрунтованим.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 15 липня 2007 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, чіплявся до ОСОБА_2 пропонував своє знайомство, застосовуючи при цьому насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, а потім скориставшись тим, що вона, тікаючи від нього впала, відкрито заволодів її сумкою.

Такий висновок суду ґрунтується, зокрема, на показаннях потерпілої ОСОБА_2 яка в суді показала, що 14 липня 2007 року приблизно о 01 год. у барі "ПП Буря" незнайомий чоловік, як з'ясувалося в подальшому, ОСОБА_1 пропонував їй познайомитися, але вона відмовилася. Коли вона поверталася додому, до неї знову підійшов ОСОБА_1 та почав хапати за руку, чим спричинив фізичний біль. На її зауваження він не реагував й продовжував смикати її за руку. Тікаючи, вона впала на землю і в цей момент ОСОБА_1 вирвав у неї сумку.

Таким чином, з показань потерпілої, які не заперечуються в касаційному поданні, убачається, що перед тим, як вирвати сумку, ОСОБА_1 хапав її за руку, спричиняючи фізичний біль. Такі дії засудженого свідчать про застосування ОСОБА_1 насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої.

Доводи касаційного подання про те, що ОСОБА_1 тримав за рукуОСОБА_2тому, що не хотів відпускати її додому, спростовуються показаннями ОСОБА_1 під час досудового слідства, який визнав, що переслідувавОСОБА_2саме з метою заволодіти її сумкою (а.с. 26-27, 36).

Посилання прокурора на показання свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_4 про те, що вони бачили як 14 липня 2007 року близько 01 год. у барі "ПП Буря" ОСОБА_1 у ході розмови зОСОБА_2тримав останню за руку, не відпускаючи додому, як на підтвердження того, що ОСОБА_1 утримував потерпілу не з метою заволодіння її майном, є безпідставними, оскільки ці показання стосуються подій, що відбувалися в барі, а не безпосередньо на місці події.

Зазначене спростовує доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 заволодів сумкоюОСОБА_2лише шляхом ривка, без застосування до потерпілої насильства.

Таким чином, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України за ознаками повторного відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої.

Що ж стосується доводів прокурора у касаційному поданні про незаконність визнання судом обтяжуючою покарання обставиною наявність у ОСОБА_1 попередньої судимості, то вони ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.4 ст. 67 КК України, якщо будь - яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Як убачається з вироку, суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України у тому числі й за ознакою повторності, оскільки останній має судимість, яка не була погашена або знята в установленому законом порядку, за вчинення замаху на крадіжку чужого майна, й одночасно визнав попередню судимість ОСОБА_1 обставиною, що обтяжує покарання.

За таких обставин суд допустив неправильне застосування кримінального закону, у зв'язку із чим вирок підлягає зміні.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

Вирок Каланчацького районного суду Херсонської області від 24 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з його мотивувальної частини посилання на судимість ОСОБА_1 як на обставину, що обтяжує покарання.