розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2008 року.

Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і мешканець с. Василівка Бобринецького району Кіровоградської області, раніше судимий: 14 квітня 2006 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік,-

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2006 року і остаточно призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладені обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 січня 2007 року близько 23 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою заволодіння чужим майном, проник на горище домоволодіння потерпілої ОСОБА_2, розташоване в с. Василівка Бобринецького району Кіровоградської області, звідки таємно викрав належне потерпілій майно на загальну суму 847 грн. 19 коп.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2008 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначений вирок районного суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного йому покарання скасовано та призначено за ч. 3 ст. 185 КК України покарання - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбута частина покарання за вироком Бобринецького районного суду від 14 квітня 2006 року і остаточно призначено покарання - 4 роки позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що апеляційний суд не мав підстав для призначення йому такого суворого покарання і просить з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, які були встановлені у справі судом першої інстанції та визнані апеляційним судом, а також, позиції потерпілої, яка пробачила його, змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, як визначив суд першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у повторному таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у приміщення, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, які перевірялися судами першої й апеляційної інстанцій.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Сам засуджений не оспорює у касаційній скарзі фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій.

Стосовно призначеного судом першої інстанції із застосуванням ст. 75 КК України покарання засудженому, то апеляційний суд визнав його м'яким, таким, що не відповідає характеру й ступеню тяжкості вчиненого злочину, та задовольнив апеляцію прокурора.

Апеляційний суд дотримався положень ст.ст. 365 - 366, 378 КПК України при розгляді поданої прокурором апеляції на вирок суду першої інстанції, а постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 332 - 335 КПК України.

Вирішуючи питання про обрання покарання ОСОБА_1, апеляційний суд виходив не лише з характеру й ступеня тяжкості вчиненого, але й відповідно до ст.ст. 65, 66 КК України урахував всі пом'якшуючі покарання засудженого обставини, які були встановлені судом першої інстанції. Крім того, апеляційним судом було враховано і те, що засуджений протягом іспитового строку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив новий аналогічний тяжкий злочин.

Враховуючи наведене, призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим із - за його суворості, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, немає, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.

Таким чином при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено допущених з боку апеляційного суду істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону при постановлені вироку щодо ОСОБА_1, і, зокрема, в частині призначеного засудженому покарання, а тому касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.