розглянула в судовому засіданні 13 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 на вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2007 року, яким засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу -

19.03.01 року за ч. 1 ст. 142 КК України 1960 р.

на шість років позбавлення волі,

за ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 307 КК України на вісім років один місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 308 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на вісім років один місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

що не має судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки чотири місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 308 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не має судимості в порядку ст. 89 КК України,

за ч. 4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки чотири місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 308 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

не маючий судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки чотири місяці позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки два місяці позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 307 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 308 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він 15 квітня 2006 року у складі створеної ним у тому ж місяці для вчинення цих злочинів організованої групи, до якої також увійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і двоє осіб, матеріали справи відносно яких виділено в окреме провадження, у Шумському районі вчинили розбійний напад на подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7, під час якого заволоділи психотропною речовиною "амфетамін", вагою 278,684 грами, і майном потерпілих на суму 14.633 грн., а також намагалися шляхом обману заволодіти 10.000 доларів США ОСОБА_7, проте цей злочин не довели до кінця з підстав, які не залежали від їхньої волі. Крім того, ОСОБА_2 у складі організованої групи незаконно перевозив і зберігав з метою збуту психотропну речовину "амфетамін" в особливо великому розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2008 року вирок відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що він не вчиняв злочинів, а на досудовому слідстві змушений був обмовляти себе під тиском працівників слідства.

Захисник ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі теж просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2, а справу - направити на новий апеляційний розгляд. Вважає, досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, в тому числі з порушенням права на захист.

Вирок щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не оскаржується і касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення судових рішень без зміни, а касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Суд установив, що в квітні 2006 року ОСОБА_2 утворив організовану групу для заволодіння майном ОСОБА_6, ОСОБА_7. Він увійшов сам до цього стійкого злочинного об'єднання і залучив ОСОБА_4, який за його вказівкою залучив ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та іншими особами.

На підставі цього суд визнав, що засуджені вчинили зазначені злочини організованою групою. Колегія суддів не може визнати це рішення суду правильним з таких підстав.

Організована група, за змістом ч. 3 ст. 28 КК України є одним із видів складної форми співучасті, яка характеризується особливістю взаємостосунків її учасників і внутрішньої побудови. Група може бути визнана організованою лише в тому разі, якщо вона набула всіх обов'язкових ознак, які її характеризують. Процес створення організованої групи, який обов'язково передує вчинюваним нею злочинам, не є одномоментною чи спонтанною дією. Це - досить тривалий у часі процес налагодження тісних, довірливих стосунків, узгодження, добору учасників, розробки цілей тощо.

Тому в кожному випадку при розгляді справ про злочини, які вчинюються організованими групами, суд повинен всебічно перевірити, в тому числі всі обставини щодо утворення такого виду злочинного об'єднання. У вироку суду мають бути наведені докладні мотиви про те, хто був ініціатором його створення, як відбувався цей процес, чим він завершився і коли саме дане злочинне об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак організованої групи. Тобто суду належить окремо визначити точні дані щодо моменту створення організованої групи, оскільки ця обставина має істотне (визначальне) значення для кваліфікації дій винуватих.

Як видно з вироку, суд зосередився виключно на з'ясуванні обставин щодо вчинення засудженими конкретних злочинів, але даних стосовно утворення організованої групи не дослідив.

Отже, суд витлумачив ст. 28 КК України у спосіб, який суперечить її точному змісту, і допустився поспішного рішення по даному епізоду обвинувачення засуджених.

Згідно з положеннями ст. 87 КПК України основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання, який має бути підписаний секретарем і головуючим судового засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що протокол судового засідання (а. с. 435 т. 8) підписаний лише секретарем судового засідання, підпису ж головуючого немає.

Засуджений ОСОБА_2 по закінченні судового розгляду справи звертався до суду з заявою (а. с. 506 т. 8) про те, що він не може ознайомитись із протоколом судового засідання, оскільки цей документ не підписаний. В матеріалах справи (а. с. 527 т. 8) міститься скарга засудженого ОСОБА_2, в якій він зазначає про свої зауваження на протокол судового засідання, а суд на це уваги не звернув.

Апеляційна інстанція розглядала справу за апеляцією, але зазначені порушення матеріального закону залишила без уваги; описані порушення кримінально-процесуального закону, які обмежували право засудженого на захист, не усунула.

За таких обставин зазначений вирок та ухвала щодо ОСОБА_2 не можуть бути визнані обгрунтованими і підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд. З цих же підстав у порядку ст. 395 КПК України підлягають скасуванню зазначені судові рішення і стосовно решти засуджених у справі. Під час нового судового розгляду суд має належно перевірити матеріали справи, звернути увагу на зазначені недоліки, усунути їх і прийняти у справі законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Шумського районного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

головуючого, судді	Редьки А.І.
суддів за участю прокурора	Шевченко Т.В. та Скотара А.М. Саленка І.В.