Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Миколаївської області на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1,

цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого 01.11.2007 року за ч. 2 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.11.2007 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього у відповідності до вимог ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не розглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у січні 2007 року саморобним способом виготовив пристрій для стрільби, який є вогнепальною зброєю, зберігав та носив його без передбаченого законом дозволу і який у нього було вилучено працівниками міліції 28 січня 2008 року.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону з направленням справи на новий судовий розгляд. Свою вимогу обґрунтовує тим, що суд безпідставно застосував ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки остаточне покарання засудженому мало б бути призначено за правилами ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Сорокіної О.А. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованим і у касаційному поданні не оспорюється.

Разом з тим, призначаючи засудженому покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст. 398 КПК України є підставою для скасування вироку.

Як убачається із матеріалів справи, дії ОСОБА_1, пов'язані з незаконним виготовленням, носінням та зберіганням вогнепальної зброї, розпочалися у січні 2007 року і продовжувалися до моменту її вилучення працівниками міліції, тобто до 28 січня 2008 року.

Отже, ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, не тільки до постановлення попереднього вироку від 1 листопада 2007 року, а й у період іспитового строку.

У зв'язку з цим суд зобов'язаний був призначити ОСОБА_1 покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.

Тому відповідно до вимог ст. 398 КПК України вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи необхідно усунути вказане порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання першого заступника прокурора Миколаївської області.

Вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.