Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1та ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4. судові рішення.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2006 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4. залишено без зміни.

ОСОБА_3. та ОСОБА_4. визнано винними у тому, що вони за попередньою змовою між собою та невстановленою досудовим слідством особою, 28 квітня 2006 року, приблизно о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на проспекті Ватутіна, поблизу будинку № 14-а у м. Києві скоїли напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння її майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та заволоділи її майном та грошима на загальну суму 4477 грн. 35 коп.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1вказує на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3., оскільки попередньої змови на вчинення розбою не було, засуджені домовлялися лише про вчинення пограбування, показання потерпілої щодо здушення її шиї є суперечливими, тілесні ушкодження їй не заподіяні, зазначає, що ОСОБА_3. не сприяв вчиненню злочину іншими співучасниками, посилається на неповне врахування судом обставин, які пом'якшують покарання та незначної ролі підзахисного у вчиненому, просить постановлені щодо ОСОБА_3. вирок та ухвалу змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та пом'якшити покарання до 4 років позбавлення волі. У доповненнях до скарги захисника засуджений ОСОБА_3. посилається на суперечливість показань потерпілої, якій не заподіювалося насильство, небезпечне для її життя та здоров'я. Також вказує на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;

- захисник ОСОБА_2 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_4., оскільки той насильства до потерпілої не застосовував, вчинення розбою його умислом не охоплювалося, зазначає, що висновок суду про застосування до потерпілої насильства, яке було небезпечним для її життя та здоров'я, ґрунтується лише на суперечливих показаннях самої потерпілої, інших доказів не здобуто, посилається на неповне врахування судом усіх обставин, які пом'якшують покарання, просить вирок щодо ОСОБА_4. змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційні скарги захисників ОСОБА_1та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, судові рішення щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4. - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у вчиненні злочинних дій ґрунтується на зібраних у справі доказах, зокрема показаннях засуджених під час досудового слідства, потерпілої ОСОБА_5, даних протоколів огляду, відтворення обстановки та обставин події, інших матеріалах справи.

Разом з тим, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за ч. 2 ст. 187 КК України.

Як убачається з послідовних та детальних показань засудженого ОСОБА_3. під час досудового слідства, під час розпиття спиртних напоїв хлопець на ім'я Іван запропонував йому та ОСОБА_4 кого небудь обікрасти, на що вони погодилися. Після цього Іван наздогнав дівчину та повалив її на землю. Він (ОСОБА_3) та ОСОБА_4підбігли до потерпілої і останній вихопив сумку з її рук. Потім вони побігли з місця вчинення злочину. Аналогічні показання давав і ОСОБА_4, заперечуючи лише свою згоду на заволодіння чужим майном, при цьому підтверджуючи, що вихопив з рук потерпілої сумку. Ці показання в частині дій кожного із засуджених узгоджуються і з показаннями потерпілої ОСОБА_5 З показань ОСОБА_3. та ОСОБА_4. видно, що попередньої домовленості у них з невстановленою слідством особою на вчинення саме розбою не було. Будь-яких об'єктивних даних, які б це спростовували в матеріалах справи не міститься.

Тому колегія суддів вважає за необхідне вирок та ухвалу щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_4. змінити, перекваліфікувати дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вони вчинили відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Щодо призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, то у зв'язку з перекваліфікацією їх дій і меншою суспільною небезпечністю вчиненого злочину, з урахуванням конкретних обставин справи та особи засуджених, колегія суддів вважає за необхідне призначити їм мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства України не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисників ОСОБА_1та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3. та ОСОБА_4. з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України і призначити за цим законом 4 роки позбавлення волі кожному.

У решті вирок та ухвалу залишити без зміни.