Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на постанову Глобинського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2008 року, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 222 КК України на підставі п."б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 11 липня 2003 року, а справу щодо нього закрито.

В апеляційному порядку постанова не переглядалась.

Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався в тому, що він у квітні 2003 року, обіймаючи посаду директора ПАФ "Мечта", надав до АТ "Індекс-Банк" завідомо неправдиву інформацію щодо наявності на балансі підприємства комбайна зернозбирального "ДОН 1500Б", на підставі якої отримав кредит на суму 170 000 гривень.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати постанову суду, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає про те, що постанови прокурора від 22.12.2006 року та 23.12.2006 року містять суттєві протиріччя в частині визначення правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 Крім того, у справі відсутні відомості щодо ознайомлення цивільного позивача з матеріалами кримінальної справи та його повідомлення про час розгляду справи в суді.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 грудня 2006 року ОСОБА_1пред'явлено обвинувачення у вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами за кваліфікуючими ознаками надання засновником та власником суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту (т. 8 а. с. 5-7).

У подальшому кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за

ч. 1 ст. 222 КК України була спрямовано до суду з поданням, затвердженим прокурором, про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 11.07.2003 року (1131-15) (т. 8 а. с. 19-24).

А тому доводи касаційного подання щодо істотних суперечностей у кваліфікації дій ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

Безпідставні є твердження прокурора і про порушення прав цивільного позивача.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що філія Полтавської дирекції АТ "Індекс-банк" була повідомлена про закінчення досудового слідства, а також слідчим роз'яснено право представнику ознайомитися з матеріалами справи (т. 8 а. с. 17).

Суд, не повідомивши цивільного позивача про попередній розгляд справи, не порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Крім того, відсутність цивільного позивача не перешкоджала суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законне та обґрунтоване рішення.

При цьому суд першої інстанції виходив також з того, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія не звільняє особу від відшкодування заподіяної шкоди.

Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

Вчинений ОСОБА_1 злочин, а також наявність на його утриманні, на час вчинення злочину, неповнолітньої дитини, щодо якої він не позбавлений батьківських прав, дали суду підстави звільнити його від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ч. 2 ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора щодо ОСОБА_1.