розглянула в судовому засіданні 6 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора і касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_3 та захисників - адвокатівОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7. на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2008 року, яким засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

за ст. 69 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року на одинадцять років позбавлення волі; за п. п. "е", "з" ст. 93 КК України 1960 року на дванадцять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року на два роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 1 ст. 396 КК України на три роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі;

ІНФОРМАЦІЯ_2народження,

не маючого судимості,

за ст. 69 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ст. 94 КК України 1960 року на сім років позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року на сім років позбавлення волі; за п. п. "е", "з" ст. 93 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року на два роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 2 ст. 145 КК України 1960 року на три роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки позбавлення волі і на 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_8. призначено остаточне покарання - вісім років позбавлення волі;

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

неодноразово судимого, останнього

разу - 15.06.2006 р. за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України

на три роки один місяць позбавлення волі,

за ст. 69 КК України 1960 року на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж" ст. 93 КК України 1960 року на дванадцять років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 144 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 101 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі; на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України 2001 року за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено остаточне покарання - тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

не маючого судимості,

за ст. 69 КК України 1960 року на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнений від цього покарання; за ч. 1 ст. 396 КК України 1960 року на два роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання;

ІНФОРМАЦІЯ_5 народження,

судимий 4.12.1996 р. за ч. 3 ст. 144 КК України 1960 р.

із застосуванням ст. 44 КК України 1960 р. на два роки

шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

звільнений 27.08.1998 року на підставі акту амністії

від 24.07.1998 р.

за ст. 69 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року на два роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання;

за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж" ст. 93 КК України 1960 року ОСОБА_10 виправдано за відсутністю доказів участі у вчиненні злочину;

ІНФОРМАЦІЯ_6 народження,

не маючого судимості,

за ст. 69 КК України 1960 року на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнений від цього покарання; за ст. 94 КК України 1960 року на сім років позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі; за п. п. "е", "з" ст. 93 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року на два роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за ч. 2 ст. 145 КК України 1960 року на три роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; а на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_11 призначено остаточне покарання - десять років позбавлення волі;

ІНФОРМАЦІЯ_7народження,

не маючого судимості,

за ст. 69 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; за п. "е" ст. 93 КК України 1960 року на одинадцять років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 19, п. "з" ст. 93 КК України 1960 року на дванадцять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року на три роки позбавлення волі і на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року його звільнено від цього покарання; а на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_8народження,

судимий 17.01.2000 р. за ч. 1 ст. 229-6 ККУкраїни на два роки позбавлення волі з відстрочкою

відбування покарання на підставі ст. 46-1 КК України 1960 року,

за ст. 69 КК України 1960 року на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке його власністю; за п. п. "е", "з" ст. 93 КК України 1960 року на п'ятнадцять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року на одинадцять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року на десять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 123 КК України 1960 року на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 145 КК України 1960 року на вісім років позбавлення волі; а на підставі ст. 42 КК України 1960 року за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Суд визнав, що в 1994 році особа, справа щодо якої закрита в зв'язку з її смертю, організувала банду, озброєну пістолетами "ТТ" калібру 7,62 мм і "ПМ" калібру 9 мм, а також малокаліберним револьвером, пістолетом іноземного виробництва калібру 9 мм і бойовою гранатою "Ф-1". До складу цього злочинного об'єднання, яке діяло до 1996 року, ввійшли, у 1994 році: ОСОБА_3 ОСОБА_8 ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_1 та інші особи, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження; а в 1995 році: ОСОБА_10 ізОСОБА_9 та ще ряд інших невстановлених осіб.

11 жовтня 1994 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, угледівши на автостоянці стадіону "50-річчя Жовтня" у м. Керчі автомобіль "Сузуки-Вітаро" і переконавшись, що цей транспортний засіб належить ОСОБА_13 разом із іншими невстановленими учасниками банди напали на потерпілого, побили його і забрали зазначений автомобіль вартістю 88.375 грн., який ОСОБА_2 28 листопада 1995 року оформив на себе у МРЕО м. Керчі.

29 листопада 1994 року ОСОБА_3ОСОБА_8 і ОСОБА_11 на вул. Блюхера м. Керчі напали на ОСОБА_14 вивезли його автомобілем "Тойота" до фортеці "Єнікале", де ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із іншими учасниками банди по вказівці ОСОБА_1а вбили ОСОБА_14, бо він, на їхнє переконання, був учасників іншого, конкуруючого їхньому, злочинного об'єднання. Вони вивезли ОСОБА_14 до Керченської затоки, замотали його в риболовецьку сітку і кинули в море. При цьому ОСОБА_2 декілька разів вистрілив із пістолета "ТТ" потерпілому в голову.

ОСОБА_2 підмовив ОСОБА_15 і ОСОБА_1а вбити ОСОБА_12, а ОСОБА_1 запропонував це зробити ОСОБА_8 і ОСОБА_11. Останні двоє погодились. ОСОБА_1 показав їм помешкання потерпілого, надав два пістолети "ТТ" калібру 7,62 мм і приміщення, де вони приготувались до виконання цього злочину.

29 червня 1995 року, перестрівши ОСОБА_12, ОСОБА_11 підскочив до нього і декілька разів прицільно вистрілив, а коли потерпілий впав, то ОСОБА_8 у свою чергу, вистрілив із свого пістолета в голову лежачому потерпілому.

2 липня 1995 року ОСОБА_8 ОСОБА_11 ОСОБА_3 та ОСОБА_10 із іншими особами по вказівці ОСОБА_2а, ОСОБА_1а і ОСОБА_15 біля АДРЕСА_1напали на ОСОБА_16. і ОСОБА_17, вивезли їх до підвального приміщення АДРЕСА_2, зв'язали їм руки і вчинили катування ОСОБА_16. Оскільки ОСОБА_17 бачив це, то ОСОБА_2 і ОСОБА_1 наказали ОСОБА_10у і ОСОБА_11 вивезти його до будинку ОСОБА_11, утримувати і вбити. ОСОБА_10 і ОСОБА_11 утримували потерпілого в неволі з 2 по 6 липня 1995 року.

6 липня 1995 року ОСОБА_3 ОСОБА_11 і ОСОБА_8 виконуючи вказівку ОСОБА_1а і ОСОБА_2а, вивезли ОСОБА_17 на автомобілі "Опель-Сенатор" спочатку доАДРЕСА_3 де їх чекав ОСОБА_4а після вживання спиртного - на морський причал. Там посадили ОСОБА_17 у човен і вивезли до Керченської затоки. Там ОСОБА_11 надів ОСОБА_17петлю, аОСОБА_8 наніс потерпілому не менше чотирьох ударів молотком по голові. Інша особа замотала ОСОБА_17 сіткою, а ОСОБА_4який прибув сюди раніше, наніс потерпілому ще не менше трьох ударів молотком по голові. Після цього вони прив'язали до ніг побитого ОСОБА_17 якорь і кинули його у воду. Проте ОСОБА_17вдалося звільнитись від пут, випливти на берег і залишитись живим.

20 грудня 1995 року ОСОБА_1 організував викрадення ОСОБА_18 Цього вечора ОСОБА_8 озброївшись гранатою і револьвером, разом із ОСОБА_11м у м. Керчі затримали потерпілого. Вони вломились у салон автомобіля ОСОБА_18 і, погрожуючи розправою, вивезли потерпілого до моря, неподалік піонерського табору "ім. Дубініна". Там пхнули авто потерпілого з обриву в море, знищивши у такий спосіб транспортний засіб вартістю 17.170 грн., а колиОСОБА_18. спробував утекти, то ОСОБА_11 двома пострілами з пістолета поцілив йому в ноги. Потім перевезли потерпілого в буд.АДРЕСА_4 і утримували там під охороною ОСОБА_10а.

З 20 по 21 грудня 1995 року ОСОБА_3 ОСОБА_11 ОСОБА_10 і Оногда по вказівці ОСОБА_1а і ОСОБА_8утримували ОСОБА_18, інші особи застосовували щодо нього тортури. Після цього ОСОБА_1 наказав ОСОБА_3у організувати вбивство ОСОБА_18 21 грудня 1995 рокуОСОБА_8 і ОСОБА_11 зв'язали потерпілого, вивезли до бухти "Старий карантин", привели до обриву, поставили на коліна,ОСОБА_8 вистрілив йому в голову, а потім разом зіпхнули потерпілого в море.

З листопада 1994 року ОСОБА_4 вимагав у капітана судна "СЧС-777" ОСОБА_19 гроші для фінансування банди. Оскільки той відмовлявся, організатор зазначеної банди наказав ОСОБА_9 і ОСОБА_4 затримати потерпілого. 13 травня 1996 рокуОСОБА_9і ОСОБА_4 перестріли ОСОБА_19 на прохідній риболовецького колгоспу "Перлина моря" і примусили віддати 1.500 дол. США. На відмову ОСОБА_4 побив потерпілого. Він ударив його рукою по шиї і в такий спосіб заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Наступного дня ОСОБА_8 ОСОБА_3 іОСОБА_9по вказівці лідера банди вивезли труп ОСОБА_19 на Аршинську косу, там прив'язали його до човна і запустили в море.

Прокурор у касаційному поданні з доповненням до нього просить вирок скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд, оскільки порушено норми матеріального і процесуального права. Всупереч вимогам ст. 277 КПК України, зазначає прокурор, суд не забезпечив ознайомлення потерпілих із постановою прокурора про зміну обвинувачення. Крім того, суд безпідставно призначив засудженому ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року покарання, яке є нижче від найнижчої межі цієї статті закону. Необгрунтовано, на думку прокурора, суд засудив ОСОБА_9за ч. 1 ст. 396 КК України, бо в матеріалах справи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 396 КК України (т. 11 а. с. 310-313). Суд не призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 142 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна і не звільнив засудженого ОСОБА_10а на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання, призначеного йому за ст. 69 КК України.

АдвокатОСОБА_5 у касаційній скарзі і засуджений ОСОБА_2. у своїй скарзі з доповненнями до неї просять скасувати вирок. Захисник ставить питання про закриття кримінальної справи, а засуджений - про направлення її на новий судовий розгляд. На думку адвоката, у справі немає доказів щодо винуватості ОСОБА_2а, а засуджений вважає, що суд допустився упередженості і неповноти при дослідженні матеріалів справи.

Засуджений ОСОБА_1. у касаційній скарзі просить вирок скасувати, а справу - закрити за недоведеністю його участі в учиненні злочинів. Наголошує, що докази про його обвинувачення - надумані, а призначене йому покарання - надмірно суворе.

АдвокатОСОБА_20 у касаційній скарзі просить скасувати вирок щодо засудженого ОСОБА_10а, а кримінальну справу - закрити за відсутністю в діях складу злочину. Твердить, що винуватість підзахисного у вчиненні бандитизму (ст. 69 КК) побудована на припущеннях.

Адвокат ОСОБА_21. скаржиться на вирок суду про засудження ОСОБА_3а і просить це рішення скасувати. Підкреслює, що доказів про участь його підзахисного у бандитизмі, немає. Засуджений не брав участі ні в позбавленні волі ОСОБА_17, ні в убивстві цього потерпілого. По інших епізодах обвинувачення, твердить адвокат, ОСОБА_3 на досудовому слідстві обмовляв себе під тиском працівників слідства, а суд не звернув на це уваги.

Засуджений ОСОБА_3 у касаційній скарзі з доповненнями до неї просить вирок скасувати, а справу - направити на додаткове розслідування. Стверджує, що йому призначено надмірно суворе покарання. Зазначає, що на досудовому слідстві він давав викривальні покази під тиском слідчих і був змушений обмовляти інших засуджених. Про вбивство потерпілих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 він ні з ким не домовлявся.

Засуджений ОСОБА_4 С.А. просить вирок змінити. Виправдати його за ст. 69, ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж" ст. 93 і ч. 3 ст. 144 КК, а за ч. 3 ст. 101 КК пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до положень ст. 277 КПК України у разі зміни прокурором у суді пред'явленого особі обвинувачення копії постанови, в якій формулюється нове обвинувачення і наводяться мотиви прийнятого рішення, мають бути вручені прокурором, у тому числі потерпілому, його законному представнику та представнику. Якщо в цій постанові порушується питання про застосування кримінального закону, яким передбачено відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, суд має роз'яснити потерпілому його законному представнику та представнику їхнє право підтримати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Думку потерпілого (його законного представника та представника) щодо нового обвинувачення належить зафіксувати у протоколі судового засідання.

Якщо прокурор змінив обвинувачення, а справа розглядається за відсутності потерпілого, суд повинен відкласти розгляд справи, надіслати потерпілому копію постанови прокурора та роз'яснити право відповідно підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі чи вимагати продовження розгляду справи і самому підтримувати обвинувачення.

При розгляді даної справи зазначені вимоги закону були порушені. Як убачається з протоколу судового засідання, обвинувачення в справі змінювалось двічі. Першого разу 9 червня 2008 року і наступного - через три дні по тому. І незважаючи на те, що справа розглядалась на цій конкретній стадії і завершувалась без участі потерпілих, даних про те, що їх було ознайомлено з копією постанови прокурора про зміну обвинувачення чи з'ясовано їхню думку щодо нового обвинувачення, немає.

Таке порушення прав потерпілих є, на думку колегії суддів, істотним і служить підставою для скасування вироку суду.

Суд установив, що в 1994 році особа, справа щодо якої закрита в зв'язку з її смертю, організувала озброєну банду, до складу якої у цьому ж році вступили: ОСОБА_3 ОСОБА_8 ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_12, ОСОБА_11 ОСОБА_1, а в 1995 році - ОСОБА_10 ізОСОБА_9. Вони брали участь у діяльності цього злочинного об'єднання та у вчинюваних ним злочинах.

На підставі цього суд визнав засуджених винними у бандитизмі і кваліфікував їхні дії за ст. 69 КК України 1960 року.

Колегія суддів вважає, що це рішення суду не можна визнати правильним з таких підстав.

Озброєна банда, за змістом ст. 69 КК України 1960 року (ст. 257 КК 2001 р.), є одним із видів складної форми співучасті, яка характеризується особливістю взаємостосунків її учасників і внутрішньої побудови. В основі озброєної банди, процес створення якої обов'язково передує вчинюваним нею нападам та іншим конкретним злочинам, може бути або організована група або злочинна організація (ч. ч. 2, 3 ст. 28 КК 2001 р.). Звідси, створення такого виду злочинного об'єднання не є одномоментною чи спонтанною дією. Це - досить тривалий у часі процес налагодження тісних, довірливих стосунків, узгодження, добору учасників, розробки цілей тощо.

Тому в кожному випадку при розгляді справ про бандитизм суд повинен всебічно перевірити, в тому числі всі обставини щодо утворення озброєної банди. У вироку суду мають бути наведені докладні мотиви про те, хто був ініціатором створення цього злочинного об'єднання, як відбувався цей процес, чим він завершився і коли саме дане злочинне об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак озброєної банди. Тобто суду належить окремо визначити точні дані щодо моменту створення озброєної банди, оскільки ця обставина має істотне (визначальне) значення для кваліфікації дій винуватих у бандитизмі.

Як видно з вироку, суд зосередився виключно на з'ясуванні обставин щодо вчинення засудженими конкретних злочинів, даних же стосовно утворення озброєної банди не дослідив і обмежившись лише вказівкою про те, що зазначене злочинне об'єднання було організоване у 1994 році, а коли саме, у вироку рішення немає.

З цього випливає, що суд витлумачив ст. 69 КК України 1960 року (257 КК 2001 р.) у спосіб, який суперечить її точному змісту, і допустився поспішного рішення по даному епізоду обвинувачення засуджених.

Не звернув уваги суд і на те, що постановою органів досудового слідства від 16.09.07 р. (а. с. 310 - 313 т. 11) відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 396 КК України щодо ОСОБА_9за відсутністю в діях складу злочину. Під час судового розгляду справи, без скасування зазначеної постанови слідчого суд засудив ОСОБА_9за цей злочин. Проте згідно з п. 11 ст. 6 КПК України наявність у справі не скасованої постанови слідчого про відмову в порушенні справи є обставиною, яка виключає провадження у кримінальній справі за тим же фактом. Зазначене порушення кримінально-процесуального закону є істотним і служить безумовною підставою для скасування вироку.

Крім того, дійшовши висновку про доведеність вини ОСОБА_8у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 17, п. п. "е", "ж", "з" ст. 93 КК України 1960 року, тобто у злочині, який належить до тяжких, апеляційний суд призначив засудженому сім років позбавлення волі. Таке покарання не можна визнати справедливим ні через те, що воно не відповідає санкції зазначеної статті цього Кодексу, ні через його м'якість.

Суд прийняв рішення на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України 2001 року про звільнення засуджених від покарань, призначених за ст. 69 КК України, але з яких підстав не має такого рішення щодо засудженого ОСОБА_10а, у вироку не мотивовано.

ОСОБА_1а засуджено за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 року і призначено йому за цим законом тільки основне покарання. Чому суд не призначив засудженому додаткове покарання у вироку не зазначено.

За таких обставин колегія суддів вважає вирок суду скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно відповідно до вимог закону всебічно та повно перевірити обставини справи, звернути увагу на зазначені недоліки, усунути їх і залежно від встановленого прийняти у справі законне й обгрунтоване рішення про відповідальність винних.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання (з доповненнями) прокурора і касаційні скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їхніх захисників - адвокатівОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7. задовольнити частково.

Обвинувальний вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2008 року щодо ОСОБА_3 ОСОБА_8 ОСОБА_4 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_2 і ОСОБА_1скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд.

головуючого, судді	Редьки А.І.
суддів	Заголдного В.В. та Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора	Донченка В.І.