Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 4 " листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 8 січня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, не працює,

не має судимості,

засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Катеринопільської центральної районної лікарні 1 667 грн. 07 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_2.

В апеляційному порядку вирок не розглядався.

ОСОБА_1визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, оскільки ОСОБА_116 червня 2007 року близько 20-ї години, керуючи мотоциклом "МТ-10-36" у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення на право керувати транспортними засобами, без доручення на право керувати зазначеним мотоциклом, який належав гр.ОСОБА_3, рухаючись по польовій дорозі поблизу яру між селами Вікнено і Грушівка Катеринопільського району, порушив пункти 2.3-б, 2.9-а, в, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, не впорався з керуванням, з'їхав з проїжджої частини до яру, де наїхав на залізобетонну конструкцію, у результаті чого пасажир мотоцикла ОСОБА_2. отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок через неправильне застосування кримінального закону, оскільки відсутні жодні дані, у чому конкретно виявилось інкриміноване ОСОБА_1 порушення правил експлуатації мотоцикла, і чи знаходиться воно у причинному зв'язку з наслідками, що настали, тому кваліфікуюча ознака "порушення правил експлуатації транспорту" є зайвою та підлягає виключенню.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора задоволенню не підлягає.

Дійсно, інкримінована ОСОБА_1 ознака "порушення правил експлуатації транспорту" не знайшла обґрунтування ні в обвинувальному висновку, ні у вироку суду та є по суті зайвою.

Проте порушення правил експлуатації транспорту - це факультативна ознака основного складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Вона не є кваліфікуючою ознакою цього злочину, оскільки не обтяжує і не пом'якшує його. Тому помилкова вказівка у вироку цієї зайвої ознаки сама по собі не свідчить про неправильне застосування кримінального закону, так як не спричиняє необґрунтованого засудження особи чи інших негативних наслідків.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 398, 371 КПК України, наведена у касаційному поданні обставина не є підставою для перегляду даного вироку в касаційному порядку.

Керуючись ст. 394 КПК України,

відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора.