Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_2

За вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2007 року

засуджений за ч.1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого в сумі 3 974 грн. 45 коп. на користь лікувального закладу, а також 25 тис. грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 7 серпня 2007 року, приблизно о 10 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, під час руху по вул. 20 років Перемоги у м. Дніпропетровську він порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхавши на перехресті з вул. Роторною на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з моторолером "Тулиця" під керуванням ОСОБА_3, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир моторолера ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням відламків та закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, потерпілий ОСОБА_1 не погоджується із постановленим щодо ОСОБА_2 вироком, зокрема, вважаючи призначене засудженому покарання надто м'яким.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга потерпілого не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним указаного у вироку злочину, кваліфікованого судом першої інстанції за ч. 1 ст. 286 КК України, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і не оспорюються у касаційній скарзі потерпілого.

Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то вирішення судом цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. Із змісту мотивувальної частини вироку видно, що при цьому судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, встановлені по справі характеризуючі засудженого дані та обставини, які пом'якшують покарання.

Будь-яких даних, які не були враховані і могли б свідчили про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання та його невідповідність скоєному, по справі не встановлено. Відсутні посилання на такі дані і у касаційній скарзі потерпілого.

Істотних порушень вимог кримінально-процесульного закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний і обґрунтований вирок по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 по кримінальній справі щодо ОСОБА_2 відмовити.