Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя с. Мазурівка

Чернівецького району Вінницької області,

раніше судимого:

- 11 березня 2005 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.3 ст. 72 КК України вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2005 року постановлено виконувати самостійно.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2007 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Як визнав суд, 24 серпня 2005 року, приблизно о 6 годині, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2, проникли у домоволодіння ОСОБА_3 на вул. Новоселів у с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, і таємно викрали майно потерпілого на суму 2 430 грн.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів та невідповідність призначеного винному покарання ступню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу, внаслідок м`якості.

Прокурор вважає, що суд, на порушення п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 24 жовтня 2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" (v0008700-03) та ст. 334 КК України, визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки повторно та за попередньою змовою з іншою особою, не кваліфікував його дії за цими ознаками ст. 185 КК України.

На думку прокурора, суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, оскільки даних про те, що він розкаявся чи сприяв розкриттю злочину, у справі немає. Судом не враховано, що ОСОБА_1 раніше судимий, злочин вчинив під час іспитового строку, ухилявся від слідства та був оголошений у розшук.

Крім того, прокурор зазначає, що суд, на порушення вимог ч.4 ст. 67 КК України, визнав обтяжуючими покарання обставинами - вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора частково підтримавшого подання і вважавшого, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3, шляхом проникнення у домоволодіння потерпілого, суд обґрунтував показаннями засудженого який визнав свою вину у повному обсязі, а також показаннями потерпілого, свідків, іншими дослідженими доказами.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України сумнівів не викликає і у поданні не оспорюється.

У той же час, як убачається зі справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні крадіжки чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у будинок потерпілого, що також визнав суд доведеним у мотивувальній частині вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним.

Разом із тим, на порушення вимог ст. 334 КПК України, та роз'яснення, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" №8 від 24 жовтня 2003 року (v0008700-03) , суд, при кваліфікації дій ОСОБА_1 не вказав про вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Натомість, не дотримуючись вимог ч.4 ст. 67 КК України, суд урахував кваліфікуючі ознаки зазначеного злочину - вчинення повторно та за попередньою змовою групою осіб, як обставини, що обтяжують покарання.

Крім того, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд фактично не урахував, що ОСОБА_1 раніше судимий, злочин вчинив під час іспитового строку, ухилявся від слідства та суду, був оголошений у розшук.

При призначенні винному покарання, суд на порушення вимог ст. 53 КК України взагалі не визначив конкретний розмір покарання у виді штрафу, обмежившись лише рішенням про стягнення 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як убачається зі справи, ОСОБА_1, вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2005 року був засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. У період іспитового строку 24 серпня 2005 року ОСОБА_1 вчинив новий злочин.

Тому, при призначенні винному покарання за новим вироком суд повинен був керуватися ст. 71 КК України і призначити покарання за сукупністю вироків, як того вимагає закон.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 не можна визнати законним, а тому вирок підлягає скасуванню.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляції прокурора і потерпілих, не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.

Постановлені у даній справі рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому суду необхідно усунути зазначені в ухвалі Верховного Суду України недоліки, а також урахувати і перевірити доводи наведені у касаційному поданні прокурора та постановити законне і справедливе рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.