Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Суворовського районного суду м. Херсон від 2 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 червня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області,

такого, що не має судимості в силу

ст. 89 КК України,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на чотири роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:

- ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди - 3 717 грн. 89 коп. та моральної - 2 500 грн.;

- ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн.

За вироком суду, 7 вересня 2007 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21011, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, не маючи відповідних документів на право керування причепом, в порушення п.31.3 д. Правил дорожнього руху України, при виїзді не закріпив страхувальні троси на причепі, внаслідок чого, під час руху Миколаївським шосе, з боку автовокзалу у напрямку вулиці Нєстєрова у м. Херсон, стався відрив причепа з наїздом на велосипедиста ОСОБА_4 Смерть потерпілого настала від отриманих травм 18 вересня 2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 червня 2008 року апеляції прокурора та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишені без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсон від 2 квітня 2008 року - без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, вважає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, прокурор вказує, що суд, на порушення вимог ст. 75 КК України, звільнив винного від відбування як основного, так і додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, сумнівів не викликає.

Доводи, наведені у поданні прокурора про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, не можна визнати обгрунтованими.

Як убачається зі справи, суд, призначаючи засудженому покарання, дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи і зробив обгрунтовани висновок щодо призначення покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі.

При цьому суд, навівши сукупність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_1 скоїв неумисний злочин, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодував завдану його злочинними діями шкоду, підставно дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства і правильно звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі, відповідно до вимог ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання, є необхідним і достатнім.

Що стосується твердження прокурора про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, звільнивши винного від відбування як основного так і додаткового покарання з випробуванням, то воно було предметом перевірки і не знайшло підтвердження.

За змістом ст. 75 КК України, суд може звільнити від відбування покарання у виді виправних робіт, обмеження чи позбавлення волі.

Ст. 77 КК України передбачає, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання, у тому числі й у виді позбавлення права займатися певною діяльністю.

Оскільки кримінальний закон не передбачає можливості звільнення винного від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону, не можна визнати підставними.

Не вбачаючи підстав для задоволення подання прокурора, керуючись ст. 394 КПК України колегія суддів,

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Херсонської області - відмовити.