Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 жовтня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього та касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на судові рішення у даній справі.

Вироком Ленінського районного суду м.Вінниці від 10 грудня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

- за ч.2 ст. 190 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ч.1 ст. 364 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади у державних органах, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень строком 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у державних органах, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, і встановлено іспитовий строк 2 роки.

Його ж виправдано за ч.ч.3,4 ст. 27, ч.ч.1,2 ст. 15, ч.2 ст. 369 КК України за недоведеністю винуватості.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи державним виконавцем державної виконавчої служби у Ленінському районі м.Вінниці, будучи державним службовцем, з січня 2007 року по 15 березня 2007 року, шляхом обману та зловживання довірою родини ІНФОРМАЦІЯ_2, зловживаючи службовим становищем, за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, за сприяння в уникненні від стягнення неповернутої частки кредиту шляхом складання документів про начебто відсутність у боржника майна на яке може бути накладено арешт або про його недостатність, про надання можливості відстрочення терміну виконання зобов`язань перед банками та за позитивне вирішення питання щодо несплати кредитів в банках м.Вінниці, заволодів грішми у сумі 300 доларів США та 1000 грн., а також вказаним у вироку майном.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на істотні порушення кримінально-процесуального законодавства та неправильне застосування кримінального закону. Зазначає про те, що у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 190 та ч.1ст. 364 КК України, оскільки не мав наміру привласнювати отримані від сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 гроші та майно. Стверджує, що вчинив лише один епізод шахрайських дій щодо отримання 15 березня 2007 року від ОСОБА_2 1 000 грн., які необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 190 КК України. Просить скасувати вирок в частині його засудження за ч.1 ст. 364 КК України, а справу в цій частині закрити, перекваліфікувати дії з ч.2 на ч.1 ст. 190 КК України та звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України або зменшити тривалість іспитового строку, наводячи відповідні доводи.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального законодавства та неправильне застосування кримінального закону, що призвело до необгрунтованого виправдання ОСОБА_1 за ч.ч.3,4 ст. 27, ч.ч.1,2 ст. 15, ч.2 ст. 369 КК України. Вказує на те, що у матеріалах справи достатньо доказів винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.3,4 ст. 27, ч.ч.1,2 ст. 15, ч.2 ст. 369 КК України, які судом не спростовані.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання і заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та подання, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні касаційного подання слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні шахрайських дій щодо сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 та кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 190 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. І, зокрема, вони грунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_2, показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою заволодів грішми та майном їх сім`ї; показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та інших вказаних у вироку свідків, довідках прокуратури Ленінського району м.Вінниці, Вишенського ВМ, Ленінського ВМ, ВДСБЕЗ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, ДВС Ленінського району м.Вінниці, даних ряду протоколів слідчих дій, висновках судово-хімічної і судово-криміналістичної експертиз, інших доказах.

Викладені в подані прокурора доводи про необгрунтованість виправдання місцевим судом ОСОБА_1 за ч.ч.3,4 ст. 27, ч.ч.1,2 ст. 15, ч.2 ст. 369 КК України, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Суд, постановляючи судове рішення щодо ОСОБА_1 за цим звинуваченням, обгрунтовано дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б з переконливістю свідчили про організацію та підбурювання ним до замаху на давання хабара, оскільки, він не мав наміру передавати отримані від ІНФОРМАЦІЯ_2 гроші іншим особам, а його висловлювання з приводу їх передачі для уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 правильно розцінив як спосіб обману з метою їх заволодіння. І зважаючи на те, що вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, вірно визнав його по суду виправданим за вказаним обвинуваченням.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим ще й за ч.1 ст. 364 КК України. Як свідчать матеріали справи, за період 2006-2007 року представники "Правексбанку", "Приватбанку", "Дельтабанку" та "Аісбанку" із заявами щодо несплати ОСОБА_4 кредитів до прокуратури Ленінського району м.Вінниці, Вишенського і Ленінського відділів міліції та ВДСБЕЗ ВМВ УМВС України у Вінницькій області не звертались. Також згідно довідки ДВС Ленінського району м.Вінниці виконавче провадження за яким боржником є ОСОБА_4 на виконанні у них не перебуває. Отже, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном та грішми сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 як приватна особа, не використовуючи при цьому свого службового становища як державного виконавця і не вчиняв будь-яких дій, які входили в коло його службових обов`язків.

За таких обставин, судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 364 КК України слід скасувати, а справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях цього складу злочину.

Враховуючи те, що касаційним судом зменшується обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, а також те, що він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає за можливе зменшити йому тривалість іспитового строку до 1 року 6 місяців.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, а касаційне подання заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м.Вінниці від 10 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч.1 ст. 364 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях цього складу злочину. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 190 КК України на 3 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання і встановити іспитовий строк 1 рік 6 місяців.