розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Одеського гарнізону від 4 вересня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 30 жовтня 2007 року,

встановила :

Вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 4 вересня 2007 року колишнього військовослужбовця Одеського інституту Сухопутних військ

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 ч. 3 КК України, на підставі якої йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнено з випробуванням та встановленням іспитового строку в два роки.

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 152 ч. 3 КК України, на підставі якої йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням та встановленням іспитового строку в три роки.

З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 діянь, а також з урахуванням даних про їх особи, суд вважає можливим призначити кожному з підсудних основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 152 ч. 3 КК України, у зв'язку з чим застосувати ст. 69 цього Кодексу.

На підставі ст. 76 КК України на засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 згідно вироку суду покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.

Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських від 30 жовтня 2007 року вирок військового місцевого суду Одеського гарнізону від 4 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та старшого прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України - без задоволення.

Згідно вироку суду злочин було скоєно за наступних обставин.

Близько 3 години 6 березня 2007 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1, разом із потерпілою громадянкою ОСОБА_4, з якою вони перед цим познайомились в барі "Яхонт" по вул. Преображенській в м. Одесі та вживали разом спиртні напої, прибули до контрольно-перепускного пункту Одеського інституту сухопутних військ. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та діючи сумісно, засуджені проти волі потерпілої, тримаючи її за талію та руку, примусово супроводили до кімнати відпочинку добового наряду, насильно поклали на ліжко, та утримуючи за руки і ноги, почали знімати з неї одяг, пропонуючи при цьому вступити з ними в статеві зносини.

Після відмови ОСОБА_4, ОСОБА_1 наніс їй один удар рукою в обличчя, чим спричинив легке тілесне ушкодження у виді садна правої щоки, у зв'язку з чим потерпіла припинила чинити опір. В цей час ОСОБА_3 залишив приміщення кімнати, а ОСОБА_1 проти волі потерпілої здійснив з нею статевий акт.

У подальшому ОСОБА_3 повернувся до кімнати відпочинку добового наряду, а ОСОБА_4 знову стала чинити опір. З метою подолання опору потерпілої, ОСОБА_3 сумісно с ОСОБА_1 примусово стали утримувати її на ліжку, а ОСОБА_3 наніс їй один удар долонею руки по обличчю. Припинивши опір ОСОБА_4, ОСОБА_3 також здійснив з нею статевий акт.

Після зґвалтування ОСОБА_4 вибігла з приміщення КПП Одеського інституту Сухопутних військ, зупинила автомобіль під керуванням невстановленої особи, який довіз її до чергового наряду працівників міліції, яким вона повідомила про вчинене щодо неї.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення КПК України (1001-05) судами першої та апеляційної інстанції, просять вирок військового місцевого суду Одеського гарнізону від 4 вересня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 30 жовтня 2007 року скасувати, а кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направити на дослідування до Одеської окружної військової прокуратури для проведення додаткових слідчих дій по заяві громадянки ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова О.Ф., перевіривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані по справі докази, здійснивши їх оцінку у повній відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, встановив обставини справи з належною повнотою.

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 152 КК України, як зґвалтування, вчинене групою осіб. Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочину і даних про його особу, тому підстав для скасування вироку військового місцевого суду Одеського гарнізону від 4 вересня 2007 року та ухвали військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 30 жовтня 2007 року, про що просять в своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, судом касаційної інстанції не виявлено.

Обставин, що свідчили б про істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій кримінального закону, або невідповідність призначеного покарання скоєному злочину та особі засудженого ОСОБА_1, по матеріалам кримінальної справи не встановлено.

Твердження засудженого ОСОБА_1 та його захисника в касаційній скарзі про те, що в ході досудового та судового слідства не встановлені всі відомості про особу потерпілої, міста її перебування та факту її зґвалтування, не відповідають фактичним обставинам спарви.

Так, відповідно до протоколу прийняття заяви про злочин від 6 березня 2007 року, показів потерпілої ОСОБА_4, даних в ході досудового слідства, та її заяви до суду від 9 травня 2007 року, близько 3 години 6 березня 2007 року, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у кімнаті відпочинку добового наряду Одеського інституту сухопутних військ, проти волі та застосовуючи насильство, зґвалтували її.

Твердження ОСОБА_1 про незастосування ним насильства до потерпілої та наявність добровільної згоди останньої вступити з ним у статеві зносини спростовані послідовними свідченнями засудженого ОСОБА_3, свідченнями свідків по справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оголошеними в судовому засіданні відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України показами потерпілої ОСОБА_4, протоколами відтворення обстановки та обставин події, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, висновками судово-медичного експерта від 21 березня 2007 року № 925 та висновками судово-цитологічних експертиз по справі.

Є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що наявність тілесних ушкоджень у потерпілої після вчиненого щодо неї 6 березня 2007 року була встановлена лише 21 березня 2007 року при проведені судово-медичної експертизи, оскільки висновки судово-медичної експертизи № 925 від 21 березня 2007 року щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 були зроблені експертом на підставі акту судово-медичного огляду потерпілої № 891 від 6 березня 2007 року.

Посилання засудженого та захисника в касаційній скарзі на те, що органами досудового слідства не встановлено факту знаходження ОСОБА_1 при вчинені злочинних дій в стані алкогольного сп'яніння, не відповідає фактичним обставинам справи. Так, з показів засудженого ОСОБА_3, потерпілої та свідка ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 6 березня 2007 року сумісно вживали спиртні напої перед тим, як поїхати до Одеського інституту сухопутних військ.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник посилаються на те, що по справі не здобуто відомостей про особу потерпілої, у зв'язку з чим справу необхідно направити на додаткове розслідування. Однак зазначені в касаційній скарзі обставини, які на їх думку необхідно додатково встановити, не можуть бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

За наявності кількох встановлених по справі обставин, що пом'якшують покарання, застосування ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією ч.3 ст. 152 КК України, на думку колегії суддів, здійснено у відповідності до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Одеського гарнізону від 4 вересня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 30 жовтня 2007 року, залишити без задоволення.