Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2008 р., яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, раніше судимий вироком Добропільського міського суду Донецької області

від 13.09.2002 р. за сукупністю злочинів,

передбачених ст. 140 ч.2 КК України 1960 р.

та ст. 185 ч.3 КК України 2001 року,

на 3 роки позбавлення волі. Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області

від 27.08.2003 р. ОСОБА_1

звільнений від відбування покарання на підставі

ст. 2 Закону України "Про амністію" від 11.07.2003 р.

засуджений за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

За вироком суду на підставі ст. 96 КК України до ОСОБА_1 застосовано примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1визнаний винним та засуджений за те. що 01.12.2007 р. приблизно о 16 год. 30 хвил., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, умисно заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть потерпілої.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку в частині призначеного покарання, вважаючи його м'яким. Крім цього, прокурор не погоджується з рішенням суду про застосування до засудженого на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання частково, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 398 КПК України підставами для скасування вироку чи постанови є, зокрема, неправильне застосування кримінального закону.

Як видно із вироку, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив на підставі показань самого засудженого, інших доказах, яким дана оцінка, що не оспорюється у поданні.

Проте, вирок підлягає зміні через неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. Згідно переліку МОЗ України алкоголізм не належить до списку хвороб, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб. Аналогічні роз'яснення щодо соціального характеру такої хвороби як алкоголізм містить п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.05 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" (v0007700-05) , яким належало керуватись суду першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1 в цій частині підлягає зміні.

Що ж до доводів прокурора про те, що суд призначив засудженому ОСОБА_1 м'яке покарання то вони позбавлені підстав.

Як видно із вироку при призначенні покарання засудженому суд, врахував, як обтяжуючі покарання обставини, так і ті що його пом'якшують і, на думку колегії суддів, призначив ОСОБА_1 справедливе покарання, яке відповідає його особі і вчиненому.

В достатній мірі необґрунтовані і твердження прокурора про те, що суд при винесенні вироку порушив вимоги ст. 334 КПК України.

На думку колегії суддів, суд при розгляді справи не допустив істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування вироку.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування кримінального закону змінити, виключивши з вироку посилання про застосування до нього відповідно до вимог ст. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.

В решті вирок залишити без змін.