Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_15 та касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постановлені щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові рішення,

вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 8років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю його у часті у вчиненні даного злочину.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1визнано винним в тому, що він 01 вересня 2003 року, біля бару "Оазис", по вул. Центральній у с. Софіївці Сімферопольського району, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно завдав ОСОБА_7 численні удари кулаком в обличчя та ногами в різні частини тіла, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім того, 02 вересня 2004 року у с. Гвардійському Сімферопольського району:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, вчинили розбійний напад на ОСОБА_8, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заволоділи майном потерпілого на суму 610 грн.;

- ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, вчинили розбійний напад на ОСОБА_9, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та заволоділи майном потерпілого на суму 260 грн.;

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили розбійний напад на ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, спричинивши ОСОБА_10 і ОСОБА_12 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_13 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та заволоділи майном потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 й ОСОБА_14 на суму відповідно 110 грн., 310 грн. та 230 грн.

У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_15, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вважає судові рішення щодо засуджених неправильними із-за надмірної суворості призначеного покарання. Зокрема, захисник посилається на те, що суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обставини, а саме: щире каяття, сприяння в розкритті злочинів, молодий вік засуджених, відшкодування спричиненої потерпілим шкоди та їх стан здоров'я. Враховуючи наведене, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і пом'якшити покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи обґрунтованості засудження ОСОБА_1та ОСОБА_2 і правильності кваліфікації їх дій, порушує питання про зміну судових рішень щодо них. Посилається на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, призначивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які під час вчинення злочинів були неповнолітніми, додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційну скаргу захисника просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі та поданні доводи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винність засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів ґрунтуються на всебічно досліджених та вірно оцінених судом доказах і в касаційному порядку не оскаржуються.

Посилання захисника ОСОБА_15 у скарзі на те, що призначене засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання не відповідає даним щодо їх особи та є надто суворим, - безпідставне. Суд при призначенні покарання всебічно дослідив дані щодо особи засуджених, врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, кількість епізодів їх злочинних діянь, а також пом'якшуючі відповідальність обставини. Рішення суду про призначення саме такого покарання є обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто дане покарання є достатнім і необхідним для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Разом з тим, суд при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки призначив засудженим, які на момент вчинення злочину не досягли повноліття, додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Перелік цих видів додаткових покарань є вичерпним. Додаткове покарання у виді конфіскації майна до неповнолітніх не застосовується.

Апеляційний суд при перегляді вироку щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2 не звернув уваги на допущене судом першої інстанції порушення вимог кримінального закону.

Виходячи з викладеного, судові рішення щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2 підлягають зміні в частині призначення їм додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Колегія суддів не входить в обговорення доводів, викладених у скарзі ОСОБА_3, оскільки вона подана за межами строку на касаційне оскарження, а клопотання про поновлення пропущеного строку - відсутнє.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_15 відмовити.

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2005 року, винесену щодо даного вироку, змінити. Виключити з них рішення про застосування до засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, яке є їх власністю.