розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 27 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений до позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 263 КК України на три роки;

- за ч. 1 ст. 115 КК України на десять років.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1450 грн. 24 коп. на відшкодування майнової та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди кожному, а також 183 грн. 08 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 27 грудня 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він наприкінці квітня 2007 року в Чернігівському центральному парку культури та відпочинку знайшов саморобний вогнепальний пристрій, призначений для стрільби бойовими патронами калібру 9 мм і чотири патрони до нього, які переніс до себе додому за адресою: АДРЕСА_1, де, не маючи на це дозволу, постійно зберігав.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 3 травня 2007 року приблизно о 21-ій год. ОСОБА_2 у приміщенні вхідного блоку до квартир ІНФОРМАЦІЯ_2 будинку АДРЕСА_1 на грунті неприязних відносин під час конфлікту з ОСОБА_3 умисно його вбив, здійснивши в голову постріл із зазначеного вище саморобного вогнепального пристрою.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує на однобічність і неповноту судового слідства, недослідження речових доказів, на які суд послався у вироку. Зазначає про відсутність у його підзахисного умислу на позбавлення життя потерпілого і вважає, що ця подія виникла внаслідок сильного душевного хвилювання. Стверджує, що цивільний позов про відшкодування майнової шкоди на суму 1368,16 грн. доказами не підтверджується. Вважає, що ОСОБА_2 добровільно повідомив правоохоронним органам про вогнепальну зброю та бойові припаси, а тому, на його думку, він підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 263 ч. 3 КК України. Посилається на те, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд не врахував обставин, що його пом'якшують і які слугують підставою для призначення йому більш м'якого покарання за правилами ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному вбивстві ОСОБА_3 та носінні і зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_2 показував, що в квітні 2007 року знайшов саморобну вогнепальну зброю у формі пістолета і до неї чотири патрони, які став зберігати у власній квартирі. 03 травня 2007 року сусід ОСОБА_3 включив голосно музику, яка заважала його сім'ї відпочивати. Для примушування сусіда виключити музику взяв саморобний вогнепальний пристрій споряджений патроном і вийшов на сходинковий майданчик, де вимкнув рубильник світла. ОСОБА_3 вийшов з квартири і став до нього наближатись. Тоді звів курок вогнепальної зброї та направив її дуло в обличчя потерпілого. ОСОБА_3 схопив його за руку, в якій була зброя, і намагався відвести її в сторону. Намагаючись вивільнити руку, натиснув на спусковий гачок, внаслідок чого пролунав постріл. Вогнепальну зброю в той же день розібрав і викинув у річку Десна.

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_2 в присутності понятих показав на місці і розповів про механізм заподіяння вогнепального поранення потерпілому.

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3 настала внаслідок гострої крововтрати, яка виникла в результаті проникаючого вогнепального поранення в ділянці лицьового черепа, виявлені в нього ушкодження утворились від однієї дії вогнепальної зброї незадовго до смерті та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого.

Згідно з даних висновку судово-балістичної експертизи куля, що була відстріляна зі зброї калібру 9 мм з гладким каналом ствола і вилучена з тіла ОСОБА_3, аналогічна кулям, спорядженим в патрони калібру 9 мм і вилученим за місцем проживання ОСОБА_2 Набої, вилучені в помешканні ОСОБА_2, є боєприпасами - патронами калібру 9 мм до пістолетів системи Макарова, Стечкіна та інших.

Доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 злочину в стані сильного душевного хвилювання є безпідставними, спростовуються наведеними у вироку доказами. Зокрема, даними комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, згідно з якою ОСОБА_2 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Клінічних ознак фізіологічного афекту під час вчинення інкримінованого йому діяння не виявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_2 заявив про зберігання ним у квартирі бойових припасів. Проте, така обставина не може свідчити про добровільне повідомлення правоохоронним органам і бути підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки його заява була зроблена у той час, коли його було затримано.

Отже, дослідивши зібрані в справі докази, суд дійшов правильного висновку, що спосіб та знаряддя вчиненого ОСОБА_2 злочину, направлення пострілу в життєво-важливий орган - голову, свідчать про те, що він діяв з прямим умислом на вбивство ОСОБА_3

Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, а також обставини, що пом'якшують покарання. Призначене покарання є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства та судового розгляду, в тому числі й тих, на які вказує в касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у справі не виявлено.

головуючого	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Пекного С.Д. і Таран Т.С.