Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 28 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м.Сімферополя від 12 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянка

України, така, що відповідно до ст. 89 КК України судимості не має,

засуджена за ч.4 ст. 190 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 10000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона, з метою заволодіння 1/3 будинку АДРЕСА_1, яка належала її брату ОСОБА_3, звернулась до Центрального районного суду м.Сімферополя з заявою про оголошення його померлим та укрила від суду достовірну інформацію про те, що він проживає за межами Автономної Республіки Крим, повідомивши суду відомості, які не відповідали дійсності, про втрату зв'язку брата з родичами. На підставі інформації, наданої ОСОБА_1, суд ІНФОРМАЦІЯ_2 оголосив ОСОБА_3 померлим.

01 лютого 2005 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадок за законом на 1/3 будинку АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3, і яку 16 лютого 2005 року вона продала ОСОБА_4, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 102518 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним визначенням розміру заподіяної шкоди. З цих підстав просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У доповненні до касаційної скарги засуджена ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення і повернути справу на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту досудового слідства, не зазначаючи в чому вона полягає.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману і зловживання довірою, вчинене у особливо великих розмірах, підтверджується сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в судовому засіданні пояснював, що з 1999 року проживав у Дніпропетровській області, але постійно підтримував контакт з родичами, які проживали в м.Сімферополі. В серпні 2004 року зустрічався з ОСОБА_1, однак і після цього вона на підставі рішення суду про визнання його померлим отримала свідоцтво про право на спадщину на частину домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало йому на праві власності.

Такі показання потерпілого підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

Посилання захисника у касаційній скарзі на помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_1 у зв'язку з неправильною оцінкою домоволодіння, яким вона заволоділа шляхом шахрайства, є необгрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, вартість домоволодіння встановлена судовою будівельно-технічною експертизою, ставити під сумнів висновок якої підстав немає.

Викладені у касаційних скаргах захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_1 доводи аналогічні доводам їх апеляційних скарг, вони були ретельно перевірені при апеляційному розгляді справи і аргументовано відхилені.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та кваліфікації її дій органи досудового слідства та суд не допустили. Висновки суду ґрунтуються на допустимих та достатніх доказах.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу, яка перебуває на обліку у нарколога з приводу епізодичного вживання опіоїдів, не займалась вихованням дітей і була позбавлена батьківських прав, негативно характеризується за місцем проживання.

У зв'язку з наведеним, підстав для призначення ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 КК України не вбачається і суд обґрунтовано призначив його в межах санкції ч.4 ст. 190 КК України, воно є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і пом'якшення їй покарання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.