Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, неодноразово судимого, останній раз вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2003 року за ч.ч.2,3, ст. 185, ч.3 ст. 357, ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, звільненого 14 липня 2006 року із заміною невідбутої частини покарання на один рік шістнадцять днів виправних робіт,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, ч.2 ст. 289 КК України із застосування ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено чотири роки позбавлення волі, а відповідно до ст. 71 КК України остаточно - чотири роки два місяці позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 27 листопада 2007 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 6 серпня 2006 року в с. Терновка Балаклавського району в м. Севастополь проник на охоронювану територію тракторного стану, де повторно незаконно заволодів автомашиною УАЗ - 452, державний номер НОМЕР_1, а також повторно таємно викрав запчастини вартістю 940 грн., які знаходилися тут же, завантажив їх на цю машину та вивіз за територію тракторного стану. Через деякий час машину з пошкодженнями задньої частини ОСОБА_1 повернув на місце.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 289 КК України, що потягло невідповідність призначеного засудженому покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання в повному обсязі, захисника, яка заперечувала проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання та заперечення на нього засудженого, колегія суддів уважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора в касаційному поданні про неправильність застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, в результаті чого призначене йому покарання є надто м'яким, ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вказаних положень закону.

Мотивуючи можливість призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, ніж встановлено санкцією ч.2 ст. 289 КК України, суд у вироку вказав, що враховує обставини, що пом'якшують покарання, якими визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, явку з повинною, задовільну характеристику за місцем проживання та із місця позбавлення волі, стан здоров'я, наявність на утриманні малолітньої доньки, часткове відшкодування шкоди, добровільне повернення майна, відсутність тяжких наслідків.

Разом із тим, суд першої інстанції у порушення вимог закону в якості обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1. злочинів, послався на дані про його особу, а саме на його задовільні характеристики, наявність на утриманні малолітньої доньки.

При цьому суд першої інстанції не конкретизував, яку саме характеристику з місця проживання він бере до уваги, оскільки в матеріалах справи їх декілька і вони містять негативні дані про особу ОСОБА_1 (т.1, а.с. 126,127,128,131,132). Не зазначив цього й апеляційний суд, який, провівши часткове судове слідство, досліджував усі характеристики ОСОБА_1

Що ж стосується характеристики ОСОБА_1 із місць позбавлення волі, то посилання на неї, як правомірно зазначає прокурор, є недоречним, оскільки така характеристика видана у зв'язку із застосуванням до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а тому свідчить про поведінку ОСОБА_1 в умовах ізоляції від суспільства.

Неналежним чином суди обох інстанцій оцінили й дані про утримання ОСОБА_1. неповнолітньої доньки - ОСОБА_2, 1997 року народження.

Зокрема, ОСОБА_1, починаючи з 1999 року тричі притягувався до кримінальної відповідальності і відбував покарання у місцях позбавлення волі, в періоди умовно - дострокового звільнення, перебуваючи нетривалий час на волі, як і на час учинення даних злочинів, не працював, а тому висновок суду про те, що він утримує доньку, є формальним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які дані про те, що він надає матеріальну допомогу дитині.

Посилання суду першої інстанції на такі пом'якшуючі покарання обставини, як явка з повинною ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 написав явку з повинною 2 жовтня 2006 року, тоді як з пояснення від 12 серпня 2006 року директора Терновського лісництва ОСОБА_4, за заявою якого порушено кримінальну справу, убачається, що охоронець тракторного стану Терновського лісництва ОСОБА_5., який здійснював чергування в ніч на 6 серпня 2006 року, вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка проникла на охоронювану ним територію та незаконно заволоділа автомашиною УАЗ - 452, державний номер НОМЕР_1, й автозапчастинами.

За таких обставин з'явлення ОСОБА_1 із зізнанням 2 жовтня 2006 року, а також, враховуючи, що викрадений транспортний засіб ОСОБА_1 повернув через 40 хв. після його незаконного заволодіння, автозапчастини після крадіжки на наступний день повернув лісництву батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3., висновок суду про активне сприяння ОСОБА_1 розкриттю злочину є сумнівним.

Що ж стосується інших обставин, що пом'якшують покарання, суд не мотивував у вироку яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості злочину, пов'язаного з незаконним заволодінням ОСОБА_1. транспортним засобом.

Судом першої інстанції також не в повній мірі враховано обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів та учинення їх ОСОБА_1. у стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до висновку судово - наркологічної експертизи засуджений страждає алкоголізмом і потребує лікування.

Наведене, а також тяжкість злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких, тривалість злочинної діяльності ОСОБА_1, наявність трьох судимостей, які в установленому законом порядку не погашені, у тому числі і за тяжкі злочини, вчинення нових злочинів у період відбуття покарання за попереднім вироком, свідчить про стійке небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення та підвищену ступінь суспільної небезпечності його особи.

За таких обставин колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 289 КК України, не відповідає вимогам ст. 65 КК України внаслідок його м'якості, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, при якому належить дослідити всі обставини справи, у тому числі й ті, які можуть вплинути на розмір покарання, і в разі доведеності винності ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах, призначити йому покарання відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя від 3 жовтня 2007 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 27 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді взяття під варту залишити без зміни.