Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 21 жовтня 2008 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду щодо нього.

За вироком апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2008 року засуджено

за ч.1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі; за п.п. 1,4,13 ч.2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. За сукупністю злочинів згідно ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів при наступних обставинах.

В середині листопада 2007 року, біля одного із ставків на околиці м. Алчевська, він знайшов пакет у якому знаходились 11 шахтних патронів з вибуховою речовиною та 2 вибухових пристрої - електродетонатори, які він переніс і надалі, без передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 до вилучення їх працівниками міліції 31 січня 2008 року при огляді указаної квартири.

У ніч на 28 січня 2008 року, приблизно о 00 год. 30 хв., у АДРЕСА_1, між засудженим ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт зОСОБА_2 і ОСОБА_3 у ході якого ОСОБА_1., який був судимий за вчинення умисного вбивства, вирішив вчинити умисне вбивство указаних осіб. З цією метою, взявши на кухні ножа, засуджений зайшов у спальню, де знаходились потерпілі. З тим, щоб завдати ОСОБА_3., з якою ОСОБА_2. проживав у цивільному шлюбі, особливих психічних та моральних страждань, засуджений у її присутності, діючи з особливою жорстокістю, завдав ОСОБА_2 15 ударів ножем у шию, груди. Після цього ОСОБА_1., також діючи з особливою жорстокістю, завдав ОСОБА_3. 16 ударів ножем в шию, груди та інші ділянки тіла. В результаті від множинних колото-різаних ран шиї та інших ділянок тіла з ушкодженням кровеносних судин, що супроводжувалось гострою крововтратою, смерть ОСОБА_2 і ОСОБА_3 настала на місці події.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1. ставить питання про пом'якшення призначеного йому покарання, посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував за обставини, які пом'якшують покарання, те що у ході слідства він визнавав себе винуватим і розкаювався у скоєному, сприяв проведенню слідства, а також на те, що злочин він вчинив під впливом сильного душевного хвилювання, яке виникло в результаті образ з боку потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу, висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скарзі засудженого доводи, колегія суддів вважає, що його скарга задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і, фактично, не оспорюються у касаційній скарзі засудженого.

Як видно із матеріалів справи та мотивувальної частини вироку судом першої інстанції перевірялись і отримали відповідну судову оцінку суперечності у показаннях ОСОБА_1 стосовно його причетності до указаних злочинів та безпосередніх обставин їх вчинення.

З врахуванням цих обставин, а також з огляду на кількість виявлених на трупах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ножових ушкоджень, їх локалізацію, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 умислу на вчинення умисного вбивства двох осіб з особливою жорстокістю. Приймаючи до уваги те, що він і раніше вчиняв умисне вбивство, кваліфікація дій засудженого за п.п.1,4,13 ч.2 ст. 115 КК України є правильною. Правильною є кваліфікація дій ОСОБА_1 і за ч.1 ст. 263 КК України, що у скарзі засудженого також не оспорюється.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст.ст. 64, 65 КК України, оскільки при цьому було взято до уваги ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, встановлені по справі характеризуючі засудженого дані та інші викладені у мотивувальній частині вироку обставини.

Колегія суддів вважає мотивованим і обґрунтованим рішення суду про неможливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк і не вбачає підстав для пом'якшення призначеного йому покарання.

Матеріали даної кримінальної справи свідчать про те, що засуджений як визнавав себе винуватим у вчиненні зазначених у вироку злочинів і давав показання про обставини їх скоєння, так і заперечував, зокрема, під час судового слідства, будь-яку свою причетність до вчинення цих злочинів. Приймаючи це до уваги, колегія суддів не може визнати за обставину, яка пом'якшує покарання і дає підстави для внесення у вирок відповідних змін, щире каяття засудженого у скоєному, на що він посилається у касаційній скарзі.

Враховуючи встановлені судом конкретні обставини вчинення засудженим умисного вбивства двох осіб і те, що цей злочин він вчинив перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, та приймаючи до уваги дані висновків судово-психіатричної експертизи стосовно особливостей психічного стану ОСОБА_1, у тому числі на момент вчинення злочину, колегія суддів також не може визнати за підставу для пом'якшення покарання викладені у скарзі засудженого доводи про те, що на вчинення указаного злочину його спровокували своєю поведінкою самі потерпілі, які його образили.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути дану справу і постановити законний та обґрунтований вирок по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 7 липня 2008 року щодо нього ж - без зміни.