Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2. та поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на судові рішення у даній справі.

Вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 грудня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_11 року народження,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Його ж виправдано за ч.4 ст. 296 КК України за відсутністю в діях складу злочину.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3. на користь потерпілої ОСОБА_2. 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 грудня 2006 року, близько 12 години 10 хвилин, перебуваючи на території м`ясокомбінату, що розташований по вул.2-й Кальчик у м.Маріуполі Донецької області, на грунті неприязних відносин з приводу пошкодження останнім мобільного телефону, наніс ОСОБА_4. ножем різану рану обличчя, спричинивши непоправне знівечення обличчя. Крім того, ОСОБА_1 наніс удар ножем в голову ОСОБА_2., спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження. Після цього, ОСОБА_1 переслідував ОСОБА_4., наносячи удари ножем в область голови та тулубу, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано в частині його засудження за ч.1 ст. 121 КК України та стягнення моральної шкоди. Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано на ч.2 ст. 125 КК України і звільнено від кримінальної відповідальності як особу, яка не досягла віку з якого можлива кримінальна відповідальність за суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 125 КК України.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2. посилається на істотні порушення кримінально-процесуального законодавства та неправильне застосування кримінального закону, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 Стверджує, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, наводячи відповідні доводи. Зазначає про неправильне розв`язання цивільного позову. Вважає також, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч.2 ст. 125 КК України, оскільки потерпілому ОСОБА_4 спричинено непоправне знівечення обличчя, що підтверджується матеріалами справи. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування або скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства. Вказує на те, що апеляційний суд неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч.2 ст. 125 КК України, оскільки даний висновок не грунтується на матеріалах справи. Вважає також, що дії ОСОБА_1 необхідно додатково кваліфікувати за ч.4 ст. 296 КК України. Зазначає, що апеляційний суд, прийшовши до висновку про вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 суспільно-небезпечне діяння за яке він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, повинен був закрити справу та застосувати до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання та скарги потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги та подання, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а подання- частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні хуліганських дій з застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння тілесного ушкодження, що призвело до непоправного знівечення обличчя потерпілого і його дії кваліфіковано за ч.4 ст. 296 та ч.1 ст. 121 КК України. А місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України, а за ч.4 ст. 296 КК України виправдав.

Проте, апеляційний суд, перекваліфіковуючи злочинні дії ОСОБА_1 на ч.2 ст. 125 КК України, в достатній мірі не врахував всіх фактичних обставин справи та досліджених місцевим судом доказів в їх сукупності та взаємозв'язку, а тому прийшов до передчасного висновку про те, що заподіяні потерпілому ОСОБА_4. тілесні ушкодження не знівечують його обличчя.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи від 25 червня 2007 року рубці на обличчі потерпілого ОСОБА_4. є непоправними, оскільки з часом стануть й менш помітними, але без хірургічного втручання повністю не зникнуть.

А за висновком судово-косметологічної експертизи від 5 червня 2007 року рубець на обличчі ОСОБА_4. спотворює його обличчя.

За таких обставин, рішення апеляційного суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 і звільнення його від кримінальної відповідальності не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи, апеляційному суду необхідно перевірити вирок місцевого суду з точки зору його законності й обгрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального законодавства, фактичним обставинам справи, доказам, досліджених у судовому засіданні, і постановити законне та обгрунтоване судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2. задовольнити, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.