Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 8 років;

за ч. 2 ст. 147 КК України до позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 остаточно призначено 11 років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 7 років;

за ч. 3 ст. 364 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій працівника влади строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 остаточно призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій працівника влади строком на 3 роки.

Позбавлено спеціального звання старшини міліції.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 остаточно призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_5,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 8 років;

за ч. 2 ст. 147 КК України до позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 остаточно призначено 10 років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_6,

раніше не судимого,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_9 остаточно призначено 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_7,

такого, що не має судимості в силу

ст. 89 КК України,

засуджено:

за ч. 4 ст. 189 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна;

за ч. 3 ст. 146 КК України до позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_10 остаточно призначено 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Вирок щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

Наприкінці січня 2006 року ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_8 створити організовану злочинну групу з метою вимагання грошових коштів у ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, яку сам і очолив.

Коли ОСОБА_8 погодився, ОСОБА_3 наказав йому підшукати членів майбутньої групи.

Виконуючи цю вказівку, ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вступити в злочинну групу, на що ті погодились. ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розробили попередній план вимагання грошей у ОСОБА_11 з розподілом ролей.

Одночасно ОСОБА_3 та ОСОБА_8 залучили до створення ними злочинної групи працівників міліції із числа знайомих останнього, а саме: оперуповноваженого департаменту оперативно-технічних заходів при МВС України капітана міліції ОСОБА_6, міліціонера патрульно-постової служби Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві старшину міліції ОСОБА_7 і колишнього помічника оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4.

За розробленим планом ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 повинні були незаконно позбавити волі ОСОБА_11 та вивезти його за межі м. Києва у Фастівський район Київської області, де передати іншим членам групи ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9.

При досягненні злочинного результату і отриманні від ОСОБА_11 грошей у визначеній сумі, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 мали отримати грошову винагороду в сумі 15 тисяч доларів США, а в разі одержання неповної суми - 5 тисяч доларів.

Погодившись з цим планом ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 розробили детальний план та розподілили між собою ролі. При цьому, ОСОБА_6 мав координувати дії ОСОБА_7 і ОСОБА_4 з ОСОБА_8 та іншими членами групи, підтримуючи з ними телефонний зв'язок.

Розроблений ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 план ОСОБА_8 довів до відома ОСОБА_3, який дав згоду на його реалізацію та визначив дату вчинення злочину - 20 березня 2006 року.

20 березня 2006 року ОСОБА_8, за вказівкою ОСОБА_3, повідомив ОСОБА_6 прізвище, ім'я по-батькові потерпілого ОСОБА_11, місце проживання, марку і номерні знаки автомобіля, після чого ОСОБА_4 і ОСОБА_7 прибули до будинку АДРЕСА_1, де, дочекавшись, коли ОСОБА_11 повернеться з роботи, підійшли до нього і, відрекомендувавшись працівниками міліції, запропонували проїхати з ними до ГУ МВС України в м. Києві, нібито для зустрічі з їх керівництвом.

При цьому, ОСОБА_7, будучи службовою особою, зловживаючи наданою йому владою, з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби продемонстрував ОСОБА_11 посвідчення працівника міліції та висловив погрозу, що вразі невиконання їх вимог вони застосовують до нього фізичну силу, табельну зброю та спеціальні заходи - наручники.

ОСОБА_11, будучи впевненим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є працівниками міліції, погодився на своєму автомобілі проїхати з ними до ГУ МВС України, проте, під час руху ОСОБА_11 зрозумів, що вони діють не в межах своєї компетенції та вчинив спробу змінити напрямок вказаного ОСОБА_7 та ОСОБА_4 маршруту. При цьому, ОСОБА_7 прагнучи щоб ОСОБА_11 не чинив опору, продемонстрував ОСОБА_11 пістолет "Форт 12 РМ" та висловив погрозу фізичної розправи у разі невиконання їх вимог. ОСОБА_11, приймаючи погрозу ОСОБА_7 і ОСОБА_4 як реальну, побоюючись за своє життя та здоров'я, на вимогу останніх зупинив свій автомобіль та передав ключі від нього ОСОБА_4, який сів за кермо і скерував автомобіль в напрямку с. Скригалівка Фастівського району Київської області. При цьому ОСОБА_7 з метою запобігти спробам ОСОБА_11 втекти чи кликати на допомогу, дістав з кишені пістолет та тримав його в напрямку ОСОБА_11.

ОСОБА_6, згідно з розробленим планом, координував по телефону дії членів групи та забезпечував безперешкодну зустріч членів групи на території с. Митниця Васильківського району Київської області, для передачі ОСОБА_11від одних членів групи іншим.

Близько 23 год. 00 хв. того ж дня, коли ОСОБА_7 та ОСОБА_4 прибули до визначеного пункту в с. Митниця Васильківського району Київської області, через декілька хвилин до них під'їхав автомобіль "ВАЗ-2106" д/н НОМЕР_1, в якому знаходились ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9. ОСОБА_7 наказав ОСОБА_11 виходити з автомобіля нібито для зустрічі з його та ОСОБА_4 керівником.

ОСОБА_8 посадив потерпілого в автомобіль "ВАЗ-2106", де надягнув на голову ОСОБА_11 в'язану чорну шапку, щоб останній не мав можливості бачити маршрут руху та інших осіб, які перебували в автомобілі.

Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_4, виконавши відведені їм ролі, на автомобілі ОСОБА_11 дістались до м. Києва, де залишили його АДРЕСА_2, а ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, діючи спільно з іншими членами організованої групи, привезли ОСОБА_11 АДРЕСА_3, при цьому ОСОБА_9, погрожуючи застосуванням насильства, висунув ОСОБА_11 вимогу про передачу їм грошових коштів в сумі 500 тисяч доларів США. Діставшись до вказаного будинку, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завели ОСОБА_11 всередину, де ОСОБА_8 пристебнув ОСОБА_11 наручниками до бильця ліжка та знову, погрожуючи застосуванням до нього фізичного насильства, висунув до ОСОБА_11 вимоги про передачу їм грошей в сумі 500 тисяч доларів США.

Сприймаючи погрози як реальну небезпеку для себе та членів своєї сімї, ОСОБА_11 погодився передати запропоновану суму та повідомив ОСОБА_8, що для цього йому необхідно зустрітися з декількома своїми знайомими. У зв'язку з цим ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_3, який дозволив звільнити ОСОБА_11 за умови, що гарантом виконання потерпілим висунутих вимог буде батько останнього, якого вони будуть утримувати в заручниках до тих пір поки ОСОБА_11 не передасть їм гроші. ОСОБА_11 погодився на висунуті умови.

21 березня 2006 року ОСОБА_3 на автомобілі "Subaru Forester" д/н 133-90 КТ приїхав до с. Скригалівка Фастівського району Київської області, де разом з ОСОБА_8 погодили обставини подальшого утримання ОСОБА_12 як заручника, доки ОСОБА_11 не передасть їм визначену суму.

Того ж дня ОСОБА_8 орендував квартиру АДРЕСА_5, після чого наказав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 дати ОСОБА_12 можливість зателефонувати батьку, а потім ОСОБА_8 займався перевезенням батька ОСОБА_11 в зазначену вище квартиру.

Після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в автомобілі "ВАЗ-2106" д/н НОМЕР_1, рухаючись в м. Фастів Київської області, везучи ОСОБА_11 в наручниках та шапці, надали йому можливість зателефонувати його батькові ОСОБА_12, який вже знаходився в квартирі з ОСОБА_8, виклав обставини свого незаконного позбавлення волі й висунуті вимоги щодо передачі за звільнення грошової суми та попросив стати заручником доки він не відшукає та не передасть визначену грошову суму, на що ОСОБА_12 погодився.

Після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 АДРЕСА_6 звільнили ОСОБА_11 від наручників та випустили з автомобіля, наказавши зняти шапку через декілька хвилин після того, як поїде автомобіль.

ОСОБА_11, побоюючись за життя та здоровя свого батька, виконуючи вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_8 22 березня 2006 року біля будинку АДРЕСА_7, передав ОСОБА_8 гроші в сумі 27 тисяч доларів США, після чого ОСОБА_8 звільнив ОСОБА_12 та наказав ОСОБА_11 зібрати та передати йому, решту грошових коштів від суми 500 тисяч доларів США.

7 квітня 2006 року ОСОБА_11 виконуючи вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_8, біля б. АДРЕСА_7 повторно передав ОСОБА_8 кошти в сумі 6 тисяч 500 доларів США, чим була заподіяна потерпілому ОСОБА_11 майнова шкода в особливо великих розмірах.

Про одержання від ОСОБА_11 грошей ОСОБА_8 інших членів організованої групи не повідомив та використав їх на власні потреби.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування або на новий судовий розгляд. Посилається на неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи. Зазначає, що в його діях, що кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України відсутня така кваліфікуюча ознака як скоєння злочину організованою групою, оскільки не доведено існування організованої групи. Висновки суду щодо його винності ґрунтуються лише на суперечливих та непослідовних показаннях засудженого ОСОБА_8 і більш жодними доказами не підтверджуються. Вважає, що кваліфікація його дій та інших засуджених за ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 147 КК України є зайва, а тому усі засуджені у справі підлягають виправданню за цими статтями, оскільки, на його думку, їх дії повністю охоплюються ст. 189 КК України.Посилається на порушення норм КПК України (1001-05) при проведенні окремих слідчих дій на досудовому слідстві;

засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Крім того, просить справу закрити в частині його засудження за ч. 3 ст. 189 КК України, оскільки він даний злочин не вчиняв, про вимагання грошей у потерпілого не знав. Зазначає, що не було організованої групи. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність такої групи. Також просить пом'якшити призначене покарання. Крім того, посилається на порушення таємниці нарадчої кімнати під час розгляду справи апеляційним судом;

захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в діях засудженого ОСОБА_3 складу злочину. Посилається на неповноту та однобічність в дослідженні обставин справи. На її думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а щодо винуватості ОСОБА_3 ґрунтуються лише на суперечливих показаннях засудженого ОСОБА_8 Також вказує на недоведеність організованої групи та на те, що ОСОБА_3 не міг бути організатором вчинення злочинів щодо ОСОБА_11. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 склалися цивільно-правові відносини, оскілький останній мав борг перед ним. Наголошує на тому, що ОСОБА_3 непричетний до викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_12 та захоплення заручника;

захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в діях засудженого складу злочину або просить пом'якшити призначене покарання. Зазначає, що ОСОБА_7 не входив до організованої групи, оскільки вона не існувала, суд помилково дійшов висновку про те, що засуджені організувалися в групу для вчинення злочину. Крім того, зазначає, що суд неправильно кваліфікував дії засудженого за ч. 3 ст. 364 КК України. На її думку, його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 365 КК України. Посилається на неправильність кваліфікації дій за ст. 146 КК України, оскільки дії засудженого охоплюються ст. 365 КК України;

захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в діях засудженого складу злочину або просить пом'якшити призначене покарання. Посилається на неповноту та однобічність в дослідженні обставин справи. На її думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом не доведена наявність організованої групи, не доведено, що ОСОБА_6 вимагав які небудь кошти у потерпілого, оскільки між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_11 склалися цивільно-правові відносини, яким суд не дав належної оцінки. Також посилається на непричетність ОСОБА_6 до викрадення ОСОБА_11. На її думку, суд призначив занадто суворе покарання ОСОБА_6, не врахувавши при цьому ряд пом'якшуючих обставин.

Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, підтримавших касаційні скарги, прокурора, яка підтримала касаційні скарги засуджених та просила скасувати вирок, а справу направити на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засудженого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а інші скарги задоволенню не підлягають.

Винуватість ОСОБА_3, ОСОБА_6. ОСОБА_7 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів матеріалами справи доведена.

Доводи у касаційних скаргах, зокрема, засудженого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_5 про недоведеність винуватості ОСОБА_3 є необґрунтовані.

Винуватість ОСОБА_3 у вимаганні грошових коштів у ОСОБА_11 підтверджується детально викладеними у вироку показаннями засудженого по цій справі ОСОБА_8 та іншими доказами.

Зокрема, ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_3 запропонував йому організувати вимагання грошей у ОСОБА_11 у сумі 800 000 грн., а для цього треба викрасти ОСОБА_12 і тримати його поки той не передасть гроші.

Він, ОСОБА_8, організував групу із працівників міліції - ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 та 20.03.2006 р. викрали ОСОБА_11, якого вивезли в с. Скригалівку, де він, ОСОБА_8, вимагав у ОСОБА_11 500 000 доларів США, потім у зв'язку з необхідністю зібрати гроші ОСОБА_11 відпустили, а замість нього в Києві в якості заручника тримали батька ОСОБА_12, аж поки ОСОБА_11 не передав йому 27 000 доларів, після чого відпустили і батька потерпілого.

Згодом ОСОБА_11 передав йому ще 6500 доларів США.

Твердження ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 не тільки був обізнаний про затримання ОСОБА_11, а й контролював цей процес підтверджуються тим фактом, що в ніч на 21.03.2006 р. між ОСОБА_8 і ОСОБА_3 відбулися телефонні розмови та ранком 21.03.2006 р. ОСОБА_3 приїхав у с. Скригалівку, передав ОСОБА_8 два стартових пакета і два мобільних телефони, для постійного зв'язку.

Ця обставина підтверджується і матеріалами справи про те, що в ніч на 21.03.2006 р. ОСОБА_8 телефонував ОСОБА_3 3 рази і ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_8. (т. 5, а.с. 83-121, 123-125).

Сам ОСОБА_3 визнавав той факт, що дійсно він ранком 21.03.2006 р. їздив у с. Скригалівку до ОСОБА_8

Потерпілий ОСОБА_11 показав, що дані про його особу, тобто адресу, машину, на якій він їздив та інше знав тільки ОСОБА_3, а інші люди цього не знали і ОСОБА_8 інформацію про нього міг отримати тільки від ОСОБА_3.

Засуджений ОСОБА_8, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні показав, що всю інформацію про ОСОБА_11 він отримав від ОСОБА_3.

Засуджений ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні показав, що підстав для оговору його у ОСОБА_8 немає.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що показання ОСОБА_8 про те, що саме ОСОБА_3 йому замовив організувати вимагання грошей у ОСОБА_11, розробляв відповідний план, та давав йому, ОСОБА_8, вказівки є достовірними.

Доведена і винуватість ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм злочинах.

Зокрема, зазначені засуджені визнали, що вони, на пропозицію ОСОБА_8 брали участь у поверненні борга ОСОБА_11 одній людині, а для цього вони брали участь у фактичному позбавленні волі ОСОБА_12.

При цьому ОСОБА_6 визнав, що він познайомив ОСОБА_8 з ОСОБА_7 і ОСОБА_4, а потім передавав їм команди від ОСОБА_8 куди везти ОСОБА_12.

ОСОБА_7 і ОСОБА_4 визнали, що вони, використовуючи свій статус працівника міліції, фактично проти волі потерпілого ОСОБА_12 вивезли того за межі Києва для того, щоб той погодився повернути борг одній людині.

Потерпілий ОСОБА_11 підтвердив, що саме ОСОБА_7 і ОСОБА_4, представившись йому працівниками міліції і пред'явивши службове посвідчення (ОСОБА_7), запропонували йому виїхати для зустрічі ніби-то з їхнім начальником для вирішення питання про повернення якогось боргу невідомо кому, а потім вивезли в Фастівський район.

Сприймаючи погрози ОСОБА_8 як реальну загрозу для життя і здоров'я для себе і членів своєї родини, після того, як його звільнили, а замість нього в заручники взяли його батька, якого тримали на квартирі уже в Києві, він взяв у свого знайомого ОСОБА_13 27 000 доларів США, після чого звільнили його батька.

Ці обставини підтвердили потерпілий ОСОБА_12 та свідок ОСОБА_13. Так, ОСОБА_13 показав, що ввечері 21.03.2006 р. його попросив ОСОБА_11 позичити 40-50 тис. доларів США для того, щоб віддати людям, котрі захопили в заручники його батька. У нього такої суми не було, в наявності мав тільки 27 тис. доларів, то він їх передав ОСОБА_11, того ж дня, приблизно о 22 годині біля готелю "Експрес", та перед цим зробив фотокопії грошей, на прохання самого ОСОБА_11.

Потерпілий ОСОБА_11 підтвердив, що 21.03.2006 р. йому зателефонував його син ОСОБА_12 і повідомив, що необхідно зібрати грошей, а до того, щоб він, тобто ОСОБА_12 побув на квартирі, яку визначили ті люди, що захопили його. Він погодився на це і з ОСОБА_8 перебував в одній із квартир на пр. Г. Сталінграда в м. Києві. В ніч на 22.03.2006 р. тобто в 23 год. 30 хв. його звільнили.

Про обставини перебування ОСОБА_12 в якості заручника на квартирі АДРЕСА_5 показали і свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15.

Так, свідок ОСОБА_15 показав, що за дорученням ОСОБА_8 22.03.2006 р. він підшукав та орендував однокімнатну квартиру на 9-му поверсі в буд. АДРЕСА_5. За вказівкою ОСОБА_8 він на вул. Героїв Дніправ взяв у свою машину літнього чоловіка - ОСОБА_12, якого привіз в орендовану кватиру, де на нього чекав ОСОБА_8. Ввечері він возив ОСОБА_8 до ринку, де той виходив, а потім повернувся з газетним пакунком в руках, та віддав йому, ОСОБА_15, ключі від орендованої квартири і попросив випустити звідти чоловіка, що він і зробив, тобто випустив ОСОБА_12.

Свідок ОСОБА_14 показав, що 20.03.2006 р. йому зателефонував ОСОБА_12, який повідомив, що його тримають у заручниках і вимагають велику суму грошей.

Але для того, щоб зібрати ці гроші, його випустять, а замість нього у заручниках буде батько. На ринку "Оболонь" він бачив, як ОСОБА_12 увозили на автомобілі "Шевроле". Також він бачив, як потім з машини вийшов якийсь чоловік, щось підняв з тротуару сів у машину і вона різко зрушила, а через деякий час йому повідомив ОСОБА_11, що батько відпустили.

Винуватість засуджених підтверджується і сукупністю інших доказів, які були детально досліджені судовими інстанціями та належно оцінені.

Доводи у всіх касаційних скаргах про недоведеність вчинення засудженими інкримінованих їм злочинів, зокрема, що не доведено існування організованої групи, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що вчинення злочинів організованою групою повністю знайшло своє підтвердження. Про наявність такої групи свідчить стійкість об'єднання, кількісний склад - 7 осіб, наявність заздалегідь розробленого плану з розподілом функцій між членами групи, ретельність підготовки до вчинення злочинів, яка тривала протягом майже 3-ох місяців. Так, ОСОБА_3 за допомогою ОСОБА_8 створив злочинну організацію, організував вчинення злочинів, надавав фінансову допомогу. ОСОБА_8 підшукав інших членів групи ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, передавав їм вказівки ОСОБА_3 та забезпечував взаємозв'язок між діями всіх учасників групи. При цьому, згідно з розподілом ролей, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мали незаконно позбавити волі ОСОБА_12 і передати його іншим учасникам групи ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 для вимагання грошей. Дії всіх засуджених відзначалися узгодженістю, були законспіровані, про що свідчить спілкування в телефонному режимі ОСОБА_3 з ОСОБА_8, ОСОБА_6 - з ОСОБА_4, ОСОБА_7, а також ОСОБА_8 з всіма членами групи, зміна засудженими апаратів мобільних телефонів та SIM-карток після вчинення злочинів. Ціль створення організованої групи - незаконне позбавлення волі ОСОБА_12 з метою вимагання у нього грошових коштів, була відома всім членам організованої групи, і в кінцевому результаті була частково досягнута.

Всебічно і об'єктивно дослідивши та належно оцінивши докази, судові інстанції правильно кваліфікували дії ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146 КК України; ОСОБА_3, ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 147 КК України, ОСОБА_7 крім того ще і за ч. 3 ст. 364 КК України.

Доводи у касаційних скаргах засуджених та їх захисників про неправильність кваліфікацій є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах справи.

При призначенні покарання суд у відповідності із вимогами ст. 65 КК України врахував як тяжкість вчинених злочинів, так і обставини, за яких було вчинено ці злочини, роль кожного із учасників у здійсненні злочинного умислу, та дані, які характеризують особи винних.

Але при цьому, призначаючи покарання ОСОБА_3, у межах, майже максимального розміру, що передбачений санкціями відповідних законів, суд, хоча формально і навів, але фактично не врахував, що ОСОБА_3 раніше не був судимий, характеризується позитивно, та інші обставини, що пом'якшують покарання, та крім того, не врахував, що ОСОБА_3 хоча і визнаний як замовник злочину, але фактично здійсненням його керувала інша особа, що від отриманих ОСОБА_8 33 000 доларів США він не отримав жодного, що від злочину не настало тяжких наслідків, тому колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене йому покарання у межах санкцій відповідних законів.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_5 задовольнити частково, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Пом'якшити призначене покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 189 КК України до 7 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 146 КК України - до 5 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 147 КК України до 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_3 7 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2007 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 вересня 2007 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і в решті щодо ОСОБА_3 - без зміни.