Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 1 год. 5 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем ВАЗ-2101, під час руху вул. Жовтневою у м. Мена біля будинку №35 порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.4 (6). 14. 2 (в), 14.6 (г) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не слідкував за дорожньою обстановкою, здійснюючи рух у межах населеного пункту в умовах недостатньої видимості в темну пору доби, перевищив максимально допустиму швидкість руху та при виявленні перешкоди не зменшив швидкості автомобіля, продовжив рух, у зв'язку з чим наїхав на пішохода ОСОБА_3, який в порушення п.п. 4.1. 4.4. 4. 14 Правил дорожнього руху України рухався по проїзній частині, внаслідок чого потерпілий від отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2 залишений без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 доводить, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу. Стверджує, що при призначенні покарання судом не було ураховано те, що ОСОБА_2, який позитивно характеризувався, працевлаштований, уперше вчинив у молодому віці злочин з необережності, свою вину визнав, щиро розкаявся, сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину, повністю відшкодував потерпілій майнову шкоду. Також посилається на думку потерпілої ОСОБА_4, яка просила не позбавляти волі ОСОБА_2 Зазначає, що судом безпідставно враховано як обтяжуючу покарання обставину - настання тяжких наслідків. Звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що ОСОБА_3 також порушив Правила дорожнього руху України, що не було враховано судом при обранні ОСОБА_2 виду та строку покарання. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про можливість задоволення скарги та звільнення на підставі ст. 75 КК України засудженого від відбування основного покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доведеність винуватості у вчиненні злочину і правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286 КК України за видом і строком призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого в стані алкогольного сп'яніння злочину, даних про особу засудженого, який позитивно характеризувався, вину визнав, є раніше не судимою особою.

Разом з тим, як судом першої, так і апеляційної інстанцій не було враховано обставин, які давали судам підстави для висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без відбування призначеного основного покарання.

Зокрема, не було враховано те, що ОСОБА_2 уперше в молодому віці учинив злочин, який є необережним, працював, за місцем роботи характеризувався виключно позитивно, щиро розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв органам досудового слідства в його розкритті, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду та зобов'язався відшкодовувати моральну шкоду, у зв'язку з чим потерпіла просила суд не позбавляти волі ОСОБА_2

При цьому суд при призначенні покарання безпідставно врахував те, що від учинення ОСОБА_2 злочину настали тяжкі наслідки, оскільки настання смерті потерпілого внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а тому такі наслідки не можуть додатково враховуватись ще й при призначенні покарання.

Наведені вище обставини у сукупності істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та давали суду підстави дійти висновку про можливість застосування ст. 75 КК України і виправлення засудженого без відбування призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України основного покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 75, 77 КК України можливість звільнення засудженого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами законом не передбачена, а тому в цій частині касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 17 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити: на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням передбачених ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Призначене ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки виконувати реально.

З місць позбавлення волі ОСОБА_2 звільнити.