Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілогоОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Локачинського районного суду Волинської області від 11 вересня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на підставі с.89 КК України (2341-14) судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 172 КК України до штрафу у розмірі 680 грн., ч.1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 70 КК України йому остаточно призначено штраф у розмірі 800 грн.

Цим же вироком ОСОБА_2 за ч.2 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України виправдано, а за ч.1 ст. 175 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 175 КК України.

Цивільний позов потерпілогоОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 листопада 2007 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, працюючи директором ПП "Калина" й будучи службовою особою, в порушення Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу законів про працю (322-08) та інших законів України протягом 2006 року не зареєстрував в органах Пенсійного фонду громадян ОСОБА_3.,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які працювали на ПП "Калина", не сплатив страхових внесків на їх загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, чим грубо порушив законодавство про працю.

Його також засуджено за те, що він склав та подав 9 серпня 2006 року у Турійське відділення Ковельської МДПІ, а 2 лютого та 17 квітня 2007 року у Локачинське відділення Володимир - Волинської ОДПІ звіти форми №1 ДФ відповідно за II та IV квартали 2006 року й I квартал 2007 року, що містили завідомо неправдиві відомості щодо кількості найманих працівників, які працюють на ПП "Калина".

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався за ч. 2 ст. 191 КК України у тому, що він, працюючи на посаді директора ПП "Калина", всупереч інтересам служби із метою незаконного обернення майна на свою користь у травні 2006 року вчинив шляхом зловживання своїм службовим становищем розкрадання майна, яке не мав у своєму віданні, продавши металевий ангар, що знаходився на зберіганні в ТОВ "Нове життя" у с. Конюхи Локачинського району Волинської області й власником якого є ОСОБА_1 приватному підприємству "Айва" за 24840 грн., які привласнив.

За змістом касаційної скарги потерпілий ОСОБА_1 посилаючись на безпідставність виправдання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 191 КК України, просить судові рішення в частині виправдання останнього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Судові рішення щодо виправдання ОСОБА_2 в іншій частині обвинувачення та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст. 175 КК України у касаційному порядку не оскаржено.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги потерпілого, колегія суддів уважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про відсутність по вказаному епізоду у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, ґрунтується на законі та матеріалах справи.

За змістом інкримінованого ОСОБА_2 органами досудового слідства складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, кримінальна відповідальність настає у разі привласнення, розтрати чи заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном, яке було ввірене особі чи перебувало у її віданні.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що металевий ангар, що належав ТОВ "Нове життя" у с. Конюхи Локачинського району Волинської області, 9 квітня 2004 року вказаним підприємством продано приватному підприємцю ОСОБА_1

В лютому 2006 року, будучи директором ПП "Калина", ОСОБА_2 взяв в оренду майнові паї членів ТОВ "Нове життя". У переліку майна, яке передавалося в оренду, металевий ангар не значився.

Разом із тим, 25 травня 2006 року даний ангар ОСОБА_2 продав ПП "Айва", яке перерахувало за нього ПП "Калина" 24 840 грн.

Таким чином, ангар не перебував у віданні ОСОБА_2, не знаходився у його правомірному володінні і не належав ПП "Калина", його продаж і отримання в результаті цього грошей не пов'язані із використанням ОСОБА_2 свого службового становища.

За таких обставин суд, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, відповідно до ст. 275 КПК України, зробив правильний висновок про відсутність у діях ОСОБА_2 щодо продажу ангару ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, а тому обґрунтовано виправдав його.

Такий висновок суду не перешкоджає ОСОБА_1вирішити питання про відшкодування завданої йому продажем ангару шкоди в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1