Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від

25 грудня 2007 року.

Вироком міськрайонного суду засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

судимого 31.08.2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України на чотири роки позбавлення волі,

на підставі ст. 75 КК України звільнений

від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком три роки,

за ч. 2 ст. 309 КК України на чотири роки позбавлення волі, а на підставі

ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено чотири роки шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2007 року вирок залишено без зміни.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_1 у серпні 2004 року на полі поруч села Дмитрівка Знам'янського району Кіровоградської області зірвав макову солому, яку відніс та незаконно зберігав за місцем свого проживання без мети збуту.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує на те, що придбання та подальше зберігання наркотичного засобу вчинено ним в серпні 2004 року, тобто до постановлення вироку від 31.08.2005 року, а тому остаточне покарання йому має бути призначено за ч. 4 ст. 70 КК України. Також зазначає, що на час вчинення цього злочину вважався таким, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказів і в касаційній скарзі не оспорюються.

Склад злочину, вчиненого ОСОБА_1 утворюють дві різноманітні дії - придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу. Придбання наркотичного засобу вчинено ним в серпні 2004 року. Однак зберігання наркотичного засобу належить до злочинів, що тривають. Такі злочинні дії були припинені після огляду працівниками міліції житла ОСОБА_1 в липні 2007 року, тобто після постановлення вироку від 31.08.2005 року.

Отже, кваліфікація дій засудженого як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно, є правильною.

Обране засудженомуОСОБА_1покарання відповідає вимогам

ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому судом враховано особу засудженого та пом'якшуючи покарання обставини, на які посилається засуджений у своїй касаційній скарзі.

Оскільки ОСОБА_1 продовжував вчиняти злочин під час відбуття іспитового строку, суд до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2008 року. Таке рішення суду є правильним і відповідає положенням ст. 71 КК України.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ч. 2 ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.