Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 грудня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимості не має,

засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він з 1 жовтня 2001 року до 1 жовтня 2007 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Костянтинівського міського суду Донецької області від 30 червня 2000 року коштів на утримання своєї дочки - ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, що призвело до невідповідності його ступені тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання дітей (аліментів) та щодо кваліфікації його дій за ч.1 ст. 164 КК України є законними й обґрунтованими, і в поданні прокурором не заперечуються.

Твердження прокурора у поданні про неправильне застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, що призвело до невідповідності його ступені тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості, не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

За змістом ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

По справі встановлено, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу засудженого, який до вчинення злочину за місцем проживання характеризувався позитивно, працює, визнав винність у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та щиро розкаявся, а також частково відшкодував заборгованість по сплаті аліментів.

За таких обставин суд зробив обґрунтований висновок про можливість застосування при призначенні ОСОБА_1 ст. 69 КК України, на підставі чого обрав не зазначене у санкції ч.1 ст. 164 КК України покарання у виді штрафу.

Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Крім того, у суді першої інстанції прокурор просив призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КК України покарання у виді штрафу.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 4 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без змін.