Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 7 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 3 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1.,

цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Новий Буг Миколаївської області, жителя с. Новоюр'ївки Новобугського району Миколаївської області, раніше судимого 14.05.2005 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_1 до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 6 місяців.

Постановлено стягнути зОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 740 грн.

У апеляційному порядку вирок щодоОСОБА_1. не переглядався.

Згідно з вироком судуОСОБА_1. визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 грудня 2007 року близько 23 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, по вулиціАДРЕСА_1з метою заволодіння чужим майном учинив на ОСОБА_2. напад, поєднаний із застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, і заволодів його майном на суму 862 грн. та особистими документами.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодоОСОБА_1. з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Свою вимогу обґрунтовує тим, що суд, розглядаючи справу у скороченому порядку за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України, допустив неповноту судового слідства. Крім того, зазначає, що суд у мотивувальній частині вироку не вказав пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, не мотивував призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі, не зазначив підстави для задоволення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як під час досудового слідства так і судового розгляду справи повністю визнав свою вину. На початку судового слідства під час вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, ОСОБА_1 та прокурор висловили думку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорювалися. На розгляд справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, погодився й потерпілий.

Із протоколу судового засідання убачається, що суд роз'яснив учасникам судового розгляду зміст цієї норми закону, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини та розмір цивільного позову. Відповідно до вимог ст. 301-1 КПК України суд, допитавши підсудного, який повністю визнав свою вину та розмір цивільного позову, перейшов до дослідження матеріалів справи, що характеризують його особу, а тому доводи касаційного подання прокурора про неповноту судового слідства є безпідставними.

За встановлених судом фактичних обставин справи діїОСОБА_1. за ч. 1 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу. Суд належним чином мотивував своє рішення про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі, урахувавши те, що новий злочин він учинив протягом іспитового строку. Призначене покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2., під час досудового слідства було в установленому законом порядку визнано цивільним позивачем, яким було заявлено позов доОСОБА_1. про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 740 грн. Цей позов потерпілий підтримав у судовому засіданні, а засуджений визнав його повністю. Отже, рішення суду про стягнення зОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 740 грн. на відшкодування потерпілому від злочину матеріальної шкоди відповідає вимогам цивільного та кримінально-процесуального законодавства, а доводи касаційного подання щодо неправильності вирішення цивільного позову є безпідставними.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.