Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2008 року щодо них,

встановила:

вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Інгулець Дніпропетровської області, жителя м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 162 КК України на 3 роки обмеження волі;

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено статочне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання й роботи та періодично з'являтися для реєстрації.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Інгулець Дніпропетровської області, жителя м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 162 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 189 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначено статочне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання й роботи та періодично з'являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути в солідарному порядку із засуджених на відшкодування потерпілій ОСОБА_3заподіяної злочином матеріальної шкоди - 454 грн. 65 коп. та моральної шкоди у розмірі - 2000 грн., а на користь потерпілогоОСОБА_4 стягнуто 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Зазначеним вироком ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 28 жовтня 2007 року близько 19-ї години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на сходовій площадці восьмого поверху під'їзду 4 будинку 48 по проспекту Перемоги в місті Кривому Розі з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, завдали ОСОБА_5. численні удари кулаками й ногами в голову і тулуб, від чого він знепритомнів. При цьому у присутності його малолітньої доньки, супроводжували свої спільні дії брутальною лайкою, ігноруючи вимоги сусідів припинити побиття потерпілого. Прийшовши у свідомість, ОСОБА_5 вирвався від них і вбіг у свою квартиру № 138 зазначеного будинку. Переслідуючи останнього, засуджені, порушуючи недоторканність житлаОСОБА_4 й ОСОБА_3, незаконно проникли в квартиру та продовжили завдавати удари кулаками в голову і тулуб потерпілого. ОСОБА_4., побоюючись за безпеку своєї малолітньої доньки, взяв її на руки. Незважаючи на це, ОСОБА_2 продовжуючи свої хуліганські дії, наніс потерпілому ще близько чотирьох ударів кулаками в голову. Унаслідок хуліганських дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1. ОСОБА_5. були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, користуючись подавленим станом потерпілого і його нездатністю чинити опір, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_2 у категоричній формі пред'явив ОСОБА_4 вимогу передачі йому грошей в сумі 1500 доларів США, погрожуючи, що у випадку невиконання цієї вимоги він буде постійно бити ОСОБА_5

Цей вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, потерпілихОСОБА_4 та ОСОБА_3, скасовано Апеляційним судом Дніпропетровської області, яким постановлено свій вирок від 16 липня 2008 року. Цим вироком ОСОБА_1А. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України, та ОСОБА_2А. за сукупністю злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 189 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному. Постановлено стягнути в солідарному порядку із засуджених на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілихОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 5000 грн. У решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи своєї вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено, просить змінити вирок апеляційного суду та пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 75 КК України. Посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупності всіх обставин, які пом'якшують покарання, і дійшов до помилкового рішення про скасування вироку суду першої інстанції.

- засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи правильності кваліфікації його дій та обґрунтованості засудження за ч.2 ст. 296 і ч.1 ст. 162 КК України, вважає, що його безпідставно засуджено за ч.1 ст. 189 КК України. Посилаючись на те, що апеляційним судом при постановленні вироку не взято до уваги, що він повністю визнав свою вину у вчиненому разом зі своїм братом хуліганстві та порушенні недоторканості житла, в чому він щиро покаявся, частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, має постійне місце роботи, його дружина вагітна, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_6, який підтримав доводи касаційних скарг засуджених, думку прокурора Микитенка О.П., який вважав, що касаційні скарги засуджених належить задовольнити частково, а вирок апеляційного суду змінити з тих підстав, що в установчій частині цього вироку помилково зазначено, що вироком суду першої інстанції за ч.1 ст. 189 КК України засуджено ОСОБА_1., в той час коли за цим законом засуджено ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1. підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 - частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1. й ОСОБА_2 у вчиненні групою осіб грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та порушенні недоторканості житла, що в касаційних скаргах не заперечується. Кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 296 й ч.1 ст. 162 КК України є правильною і засудженими не оспорюється.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 ще й у вимаганні майна потерпілогоОСОБА_4 за обставин, встановлених судом, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які судом всебічно і повно досліджено та правильно оцінено.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4. ствердив, що ОСОБА_2 в процесі здійснення хуліганських дій у категоричній формі пред'явив вимогу передачі йому грошей в сумі 1500 доларів США, погрожуючи, що у випадку невиконання цієї вимоги він буде постійно його бити.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в ході досудового та судового слідства показання потерпілого були незмінні та послідовні, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи про недоведеність вчинення ним вимагання.

Кваліфікація цих його неправомірних дій і за ч.1 ст. 189 КК України також є правильною й такою, що відповідає обставинам, які були встановлені в ході судового слідства.

Разом з тим, вирішуючи питання про міру покарання засудженим, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоцільність звільнення ОСОБА_1. й ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Обґрунтовуючи це рішення, апеляційний суд послався на те, що злочинні дії засуджені вчинили в присутності малолітньої дитини, внаслідок чого погіршився стан її здоров'я.

Однак ці обставини утворюють об'єктивну сторону хуліганства, що супроводжується особливою зухвалістю, а тому не можуть враховуватись, як обставина, що обтяжує покарання.

У той же час апеляційним судом не в повній мірі було враховано, що засуджені вперше вчинили злочини, які віднесені до злочинів невеликої та середньої тяжкості; у вчиненому покаялися; частково відшкодували потерпілим заподіяну шкоду; до свого засудження і взяття під варту майже 9 місяців перебували на підписці про невиїзд і в цей час ніяких осудних дій не вчиняли; ОСОБА_1 має малолітню доньку, а дружина ОСОБА_2 вагітна; обидва працюють, за місцем роботи характеризуються позитивно, трудові колективи, в яких вони працювали, звернулися до суду з клопотанням не позбавляти їх волі.

Зазначені обставини та дані про особу ОСОБА_1. й ОСОБА_2 дають підстави вважати можливим виправлення засуджених без відбування призначеного їм покарання, тобто для застосування щодо них ст. ст. 75, 76 КК України.

Крім того, в установчій частині вироку апеляційного суду помилково зазначено, що вироком суду першої інстанції за ч.1 ст. 189 КК України засуджено ОСОБА_1. в той час як вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2008 року за цим законом засуджено ОСОБА_2 Ця помилка підлягає виправленню шляхом внесення до вироку апеляційного суду відповідних змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1. та ОСОБА_2 від відбування призначеного їм покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки і на підставі ст. 76 КК України покласти на них обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання й роботи та періодично з'являтися туди для реєстрації.

Уточнити вступну частину цього вироку, зазначивши, що вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2008 року за ч.1 ст. 189 КК України засуджено ОСОБА_2, а не ОСОБА_1.

У решті цей вирок залишити без зміни.