Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_1 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, на вирок апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2008 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Убінське Новосибірської області Російської Федерації, мешканця м. Баранівці Житомирської області, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на дванадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за таких обставин.

12 грудня 2007 року, приблизно о 19-й годині, ОСОБА_2 знаходився за місцем свого мешкання в будинку АДРЕСА_1 та вживав спиртні напої з ОСОБА_4.

На ґрунті особистих неприязних відносин, під час сварки, яка переросла в бійку, ОСОБА_2 з метою умисного вбивства ОСОБА_4, завдав йому у життєво важливі органи 14 ударів заздалегідь заготовленим ножем, внаслідок чого потерпілий помер на місці події.

У касаційному поданні прокурора йдеться про те, що суд безпідставно виключив з обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку як вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю та необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2 на ч. 1 ст. 115 КК України. Крім того, на думку прокурора, призначене засудженому покарання є надмірно м'яким. Прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Потерпіла ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі вказує на те, що до вбивства її сина крім ОСОБА_2 причетні й інші особи, твердить про невірну кваліфікацію дій засудженого та призначення йому надмірно м'якого покарання. Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 зазначає про неправильну кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 115 КК України, посилається на порушення його права на захист, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, застосування до нього незаконних методів досудового слідства, призначення надмірно суворого покарання.

Зокрема, засуджений вказує, що заяву про відмову від захисника під час досудового слідства його змусили написати працівники міліції. Твердить ОСОБА_2 і про те, що по справі не були проведені очні ставки між свідками, не досліджені усі докази в справі, а вирок, на порушення вимог ст. 339 КПК України, підписано лише одним суддею. Просить скасувати постановлене щодо нього судове рішення, а справу направити на нове розслідування.

Захисник ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі зазначає, що органами досудового слідства та судом не добуто доказів на підтвердження винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, у зв'язку з чим просить змінити вирок щодо засудженого та перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 115 на ст. 118 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1, які підтримали свої касаційні скарги; міркування прокурора, який просив залишити касаційне подання та скарги без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_2 - без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_2 під час досудового слідства та в судовому засіданні не заперечував, що саме від його ударів ножем настала смерть потерпілого, хоча й зазначав при цьому, що умислу на вбивство ОСОБА_4 не мав і лише захищався від його неправомірних дій.

За показаннями свідка ОСОБА_5 він 12 грудня 2007 року разом з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та іншими особами розпивав спиртні напої у будинку засудженого. Під час виниклої сварки ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_2 в обличчя, після чого вони обидва вийшли у коридор. Незабаром ОСОБА_2 повернувся і повідомив, що вбив ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_6 стверджував, що 14 грудня 2007 року до нього додому прийшов ОСОБА_2 і повідомив, що вбив ОСОБА_4

Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_7.

За даними протоколу огляду місця події у помешканні ОСОБА_2 виявлено труп ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті (т.1 а.с.5-8).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_4 виявлено дванадцять колото-різаних поранень, що проникають у грудну та черевну порожнину, з ушкодженнями лівої легені, серця, печінки, легеневої артерії, правої внутрішньої грудної артерії, поранень правого стегна та правого плеча, які супроводжувались гострою крововтратою і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_4(т.1 а.с. 124-125).

Виходячи з сукупності цих та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, суд обґрунтовано кваліфікував дії винного за ч.1 ст. 115 КК України як умисне вбивство.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 з п.4 ч.2 ст. 115 на ч.1 ст. 115 КК України, суд належним чином умотивував своє рішення, зазначивши, що по справі не добуто доказів того, що винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань. При цьому суд врахував, що ножові поранення потерпілому були спричинені протягом короткого проміжку часу, вчиненню злочину передувала неправомірна поведінка ОСОБА_4, який як і засуджений перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Отже, доводи касаційного подання та касаційних скарг щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 115 КК України колегія суддів вважає безпідставними.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є необґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження при перевірці справи в касаційному порядку і доводи засудженого про порушення його права на захист.

Так, після свого затримання ОСОБА_2 відмовився від захисника, про що свідчить його заява, а коли він під час досудового слідства виявив бажання мати захисника, до участі в справі був допущений адвокат ОСОБА_3 (т.1 а.с. 41, 117). Цей же захисник брав участь і в розгляді справи апеляційним судом.

Не виявлено при перевірці справи і даних, які б свідчили про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів досудового слідства, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого.

Вирок суду відповідно до вимог ст. 339 КПК України підписаний всіма суддями, які брали участь у розгляді справи, а тому доводи касаційної скарги щодо порушення судом вказаних вимог закону є безпідставними.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги потерпілої щодо надмірної м'якості цього покарання є необґрунтованими.

З цих же підстав є необґрунтованими і доводи касаційних скарг засудженого та його захисника щодо надмірної суворості призначеного ОСОБА_2 покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_2 у касаційному порядку не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора, касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.