розглянула у судовому засіданні 2 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 листопада 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2008 року.

Вироком місцевого суду

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця і жителя м. Хмельницький,

такого, що не має судимості,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України на два роки;

- за ч.1 ст. 121 КК України на п'ять років.

На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_1, за сукупністю злочинів призначено позбавлення волі на п'ять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1:

- у доход держави 117 грн. 65 коп. судових витрат;

- на користь потерпілого ОСОБА_5 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2008 року апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишені без задоволення.

Як визнав місцевий суд, 1 червня 2007 року, приблизно о 1 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні бару "Шторм", що на вул. П.Мирного, 28/3 у м. Хмельницький, намагався викрасти жіночу сумку, що належить ОСОБА_9, у якій знаходилося майно потерпілої а також мобільний телефон "Нокіа", що належить ОСОБА_5 Однак, ОСОБА_1 не зміг довести злочинний умисел до кінця, оскільки був помічений ОСОБА_5

Після цього, між ОСОБА_1та ОСОБА_5виникла бійка, яку припинив охоронець бару та вивів засудженого на вулицю, оскільки останній вів себе агресивно.

Крім того, цього ж дня, приблизно о 1 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи біля приміщення бару "Шторм" за вказаною адресою, затіяв бійку із потерпілим, у ході якої, на грунті особистих неприязних стосунків, ножем, який мав при собі, завдав ОСОБА_5 декілька ударів у живіт, голову, обличчя, плече та кінцівки, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для його життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, як видно зі змісту скарги, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки умислу на крадіжку сумки не мав, а взявши сумку в руки, хотів лише пожартувати із потерпілою. Крім того, винний зазначає, що не мав умислу і на заподіяння ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, а завдавав йому удари ножем, захищаючись від його протиправних дій.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній замах на вчинення крадіжки, а на досудовому слідстві він обмовив себе через застосування незаконних методів. На думку захисника ОСОБА_1 добровільно відмовився від вчинення крадіжки.

По епізоду заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, захисник зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки ОСОБА_1 Завдав йому удари ножем захищаючись від неправомірних дій потерпілого. Потерпілий та свідки обмовили ОСОБА_1

Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати та виправдати його.

Разом із тим, захисник вважає, що суд призначив винному суворе покарання, не урахувавши, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаявся, вибачився перед потерпілим і повністю відшкодував матеріальну шкоду.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 також вказує на те, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від вчинення крадіжки, а тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_5 заподіяв через необережність.

ОСОБА_3 вважає, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд не урахував пом'якшуючі обставини справи, а саме: щире каяття та сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину у зв'язку із неправомірними діями потерпілого, добровільне відшкодування матеріальної шкоди.

Захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, виправдати його за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України, перекваліфікувати дії винного із ч.1 ст.121 на ст. 128 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, як видно зі змісту скарги, посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі допущено необ'єктивність та однобічність дослідження доказів. Вважає, що ОСОБА_1 не вчиняв замаху на крадіжку, а поранення заподіяв потерпілому захищаючись від побиття. На досудовому слідстві до засудженого застосовувалися незаконні методи, тому він був змушений обмовити себе.

Зазначає, що призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд не урахував конкретні обставини справи та неправомірну поведінку потерпілого, а також те, що ОСОБА_1 хворіє вірусним гепатитом і потребує лікування та інші пом'якшуючі обставини.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційних скаргах засудженого та його захисників, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення з таких підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні замаху на крадіжку жіночої сумки та в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, за обставин вказаних у вироку, обґрунтований доказами, яким суд дав належну оцінку.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи, і на підтвердження свого висновку послався на показання засудженого, який у судовому засіданні визнавав, що непомітно взяв жіночу сумку, однак потім поклав її на місце. Крім того, ОСОБА_1 визнав і факт заподіяння ударів ножем, який він мав при собі, потерпілому ОСОБА_5

Суд, на підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, також підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_9, яка у судовому засіданні ствердила, що 1 червня 2007 року, приблизно о 1 годині, вона разом із ОСОБА_5перебувала у приміщенні нічного клубу "Шторм" у м. Хмельницький. Потерпіла бачила, що ОСОБА_5 та, як потім стало відомо, ОСОБА_1, б'ються. ОСОБА_5 їй пояснив, що засуджений намагався викрасти її сумку, що знаходилася на дивані біля столика. У цій сумці був також мобільний телефон, що належав ОСОБА_5

Пізніше потерпілий та засуджений вчинили бійку на танцювальному майданчику у клубі, тоді ОСОБА_1 охоронці вивели із приміщення.

Потерпіла повідомила, що через деякий час бачила, як біля приміщення нічного клубу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знову б'ються.

Потерпілий ОСОБА_5 у суді підтвердив, що відпочиваючи у приміщенні нічного клубу "Шторм", він помітив, що ОСОБА_1 взяв сумку ОСОБА_9 Коли він підійшов до нього, поклав йому свою руку на плече, тоді з цього приводу між ними виникла бійка. Із ОСОБА_1 він бився і на танцювальному майданчику.

Коли потерпілий вийшов із клубу та розмовляв із ОСОБА_6, до них підійшов ОСОБА_1 і завдав йому удар у голову. Між ними знову зав'язалася бійка, у ході якої засуджений схопив ножа, який був прикріплений до паска його штанів, і почав завдавати ним удари.

Показання потерпілих повністю узгоджуються між собою та стверджуються показаннями свідка ОСОБА_6, котрий суду повідомив, що бачив як біля приміщення нічного клубу "Шторм" у м. Хмельницький, ОСОБА_1 завдавав ОСОБА_5 удари у різні частини тіла. Коли потерпілий відійшов від засудженого, свідок бачив на обличчі та тілі ОСОБА_5 кров, а ОСОБА_1 вигукнув: "Я его сделал!".

Суд, як на докази винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, послався й на показання свідка ОСОБА_7 та дані, що є у протоколі огляду місця події, висновках судових - криміналістичної, імунологічних, медичної та психіатричної експертиз.

Зокрема, із висновку судово-медичної експертизи убачається, що у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ран м`яких тканин обох половин грудної клітки, рани тім`яної ділянки голови, а також проникне поранення черевної порожнини з пошкодженням тканини печінки і кровотечею, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого у момент його заподіяння.

Оскільки наведені докази узгоджуються між собою, а показання потерпілих та свідків є послідовними, твердження захисника ОСОБА_2 про те, що потерпілий та свідки обмовили ОСОБА_1, не можна вважати підставними.

З огляду на наведене, посилання засудженого та його захисників на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а так само і посилання захисника ОСОБА_4 не необ'єктивність та однобічність дослідження доказів у справі, також є безпідставними.

Твердження у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від вчинення крадіжки, не можна вважати обґрунтованим, оскільки винність засудженого у вчиненні замаху на крадіжку доведена зібраними та перевіреними у судовому засіданні доказами, у тому числі й відеозаписом камери спостереження у нічному клубі "Шторм", що долучений до матеріалів справи у якості речового доказу.

Що стосується твердження ОСОБА_1 та його захисників про те, що винний завдавав удари ОСОБА_5, захищаючись від його протиправних дій, то воно було предметом перевірки як суду першої, так і апеляційної інстанцій. Належним чином умотивувавши своє рішення, судові інстанції дійшли до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. При цьому місцевий суд критично оцінив показання ОСОБА_1 у цій частині та показання свідка ОСОБА_8, підставно визнавши, що у такий спосіб винний намагається уникнути кримінальної відповідальності.

Даних про те, що ОСОБА_5 діяв по відношенню до засудженого неправомірно, не встановлено.

Не можна вважати підставним й твердження захисника ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 спричинив потерпілому ножові поранення через необережність.

Посилання захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на те, що на досудовому слідстві до засудженого застосовувалися незаконні методи і тому він був змушений себе обмовити, було предметом перевірки і не знайшло свого підтвердження. Заяв відповідного змісту від засудженого чи його захисників не надходило. Крім того, як убачається зі справи, показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві суттєво не відрізняються від його пояснень у судовому засіданні.

Дослідивши усі обставини справи, що мають значення, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 І правильно кваліфікував його злочинні дії за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 та за ч.1 ст. 121 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_3 про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України та перекваліфікації його злочинних дій з ч.1 ст.121 на ст. 128 КК України, позбавлені усяких підстав.

При призначенні покарання суд урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_1, обставини що пом`якшують покарання, у тому числі й ті, на які вказують захисники у касаційних скаргах.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що для виправлення ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально і належним чином умотивував своє рішення.

Призначене ОСОБА_1 покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи звільнення винного від відбування покарання з випробуванням, не знайдено.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування судових рішень не знайдено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг ОСОБА_1 та його захисників, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи для розгляду даної справи із повідомленням заінтересованих осіб.

головуючої	Верещак В.М.,
суддів	Кравченка К.Т., Кузьменко О.Т.