Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 2 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Магала Новоселицького району

Чернівецької області, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 січня 2008 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на АЗС "Захід" у с. Магала Новоселицького району незаконно заволодів належним ОСОБА_2 автомобілем "Рено Трафик", на якому дістався до с. Рідківці, де залишив автомобіль на одній з вулиць. В результаті вчинення злочину потерпілому заподіяна значна матеріальна шкода на суму 60 000 грн.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор посилається на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за частиною другою ст. 289 КК України. Указує, що суд безпідставно зазначив кваліфікуючу ознаку цієї частини - заподіяння злочином значної матеріальної шкоди, оскільки автомобіль було повернуто володільцю без будь-яких пошкоджень. Просить змінити вирок, перекваліфікувати дії засудженого на ч. 1 ст. 289 КК України та призначити покарання 3 роки позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року (v0014700-05) , матеріальну шкоду за даною статтею слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень внаслідок незаконного ним заволодіння і його технічний стан не погіршився, або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль " Рено Трафик", яким незаконно заволодів ОСОБА_1, був повернутий власнику без будь-яких значних ушкоджень. Це підтверджується протоколом огляду автомобіля з фототаблицею до нього (а.с. 9 - 15) та іншими матеріалами справи.

За таких обставин кваліфікуюча ознака "завдання значної матеріальної шкоди" відсутня, а тому в діях ОСОБА_1 убачається склад злочину, кримінальна відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом. Оскільки санкція цієї статті передбачає більш м'яке покарання, то призначене ОСОБА_1 покарання слід пом'якшити.

Таким чином, вирок підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 12 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України і призначити йому за цим законом покарання - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, а на підставі ст. 76 КК України покласти на нього такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.