ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 14 серпня 2013 року щодо нього.
Зазначеною постановою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрито.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що, працюючи з 01 серпня 2004 року до 01 вересня 2005 року на посаді помічника оперуповноваженого відділу фізичного захисту Головного відділу податкової міліції Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, з 01 вересня 2005 року до 19 лютого 2007 року на посаді помічника оперуповноваженого відділу фізичного захисту Тернопільського відділу податкової міліції управління податкової міліції державної податкової адміністрації в Тернопільській області, з 19 лютого 2007 року до 17 березня 2008 року на посаді помічника оперуповноваженого відділу фізичного захисту відділу податкової міліції Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції управління податкової міліції державної податкової адміністрації в Тернопільській області, з 19 березня 2008 року до 06 квітня 2009 року на посаді помічника оперуповноваженого відділу фізичного захисту Головного відділу податкової міліції Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції державної податкової адміністрації в Тернопільській області, і будучи службовою особою - працівником правоохоронного органу, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, придбав, склав і вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також використав підроблені документи для заволодіння чужим майном - державними бюджетними коштами, що були виділені на оплату відрядження, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, за наступних обставин.
Упродовж жовтня 2004 - квітня 2008 років ОСОБА_1, придбавши у невстановлених слідством осіб фіскальні чеки, бланки квитанцій до прибуткового касового ордеру, рахунків та квитанцій про проживання в готелях: "Алкон Сервіс" м.Київ, ТОВ "Аметист" м.Умань, "Аркадія" м.Одеса, "ВАТ""Велика Круча" с.В.Круча, "Галерея" м.Полтава, "Гостинний Двір" м.Вінниця, "Гостинний Двір" м.Одеса, "Дружба" м.Київ, "Дружба" м.Полтава, "Експрес" м.Харків, "Колос" м.Київ, "Київ" м.Кіровоград, "Лівадія" м.Херсон, "Мир" м.Київ, "Мир" м.Рівне, "Мир" м.Харків, "Москва" м.Сімферополь, "Ностальгія" м.Артемівськ, "Нива" м.Донецьк, "Нива" м.Черкаси, "Південний Буг" м.Вінниця, "Полісся" м.Новоград-Волинський, ПП ОСОБА_2 м.Н.Одеса, "Предслава" м.Київ, "Пролісок" м.Київ, "Рута" м.Ялта, "Салют" м.Синельникове, "Світлана" м.Умань, "Северский Донец" м.Чугуїв, "Сула" м.Лубни, "Таврія" м.Сімферополь, "Щорськ" м.Щорськ, "Турист" м.Миколаїв, "Турист" м.Миколаїв, "Турист" м.Судак, "Турист" м.Полтава, "Театральний" м.Запоріжжя, "Україна" м.Дніпропетровськ, "Україна" м.Херсон, "Укртранссервіс" м.Рівне, "Умань" м.Умань, "Хвиля" м.Запоріжжя, "Центральний" м.Дніпропетровськ, "Червона Зірка" м.Хмельницьк, "Чумацький Шлях" м.Кіровоград, "Шахтар" м.Донецьк, "Юність" м.Житомир, "Ялинка" м.Житомир з підробленими відбитками печаток, разом з невстановленою особою, а також власноручно вніс в них у 176 випадках завідомо неправдиві відомості, а саме: своє прізвище, ім'я, по-батькові, порядковий номер документу, дату видачі документу, номер кімнати, в якій начебто проживав, період проживання в готелі, вартість послуг та оплату за отримані послуги в готелі за проживання, суму податку на додану вартість, підписи за касира, головного бухгалтера, чергового адміністратора готелю, які не відповідали дійсності, оскільки він в готелях не проживав і не проводив оплат за це.
У подальшому ОСОБА_1 у приміщенні Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції державної податкової адміністрації в Тернопільській області складав завідомо неправдиві звіти про використання бюджетних коштів, наданих на відрядження, які разом з вищевказаними підробленими документами надавав в бухгалтерію Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції державної податкової адміністрації.
На підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів ОСОБА_1 у період з жовтня 2004 року до квітня 2008 року заволодів державними бюджетними коштами, що виділені на відрядження, на загальну суму 53915 грн.
На досудовому слідстві дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 364 КК України.
Під час судового слідства прокурор у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України 1960 року, виніс постанову про зміну ОСОБА_1 обвинувачення з виключенням обвинувачення за ч.3 ст. 364 КК України, а ОСОБА_1 подав до суду заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року ОСОБА_1 звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 08.07.2011 року, а провадження у справі закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 серпня 2013 року постанову щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що судові рішення постановлені з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. На обґрунтування своїх доводів стверджує про винесення постанови щодо нього незаконним складом суду з порушенням таємниці нарадчої кімнати. Указує на те, що він не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 366 КК України, а в його діях був склад злочину, передбачений ст. 358 КК України. Зазначає про формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За вимогами закону, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за актом амністії суддя повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, а також, що умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбачені законодавством України.
Усіх зазначених вимог при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом було дотримано.
На досудовому слідстві ОСОБА_1 обвинувачувався за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 364 КК України, а саме в тому, що він як службова особа -вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав і видав завідомо неправдиві документи та, діючи повторно, заволодів чужим майном шляхом обману, а також як працівник правоохоронного органу умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб використав владу та службове становище всупереч державним інтересам.
Під час судового слідства прокурор у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України 1960 року, виніс постанову про зміну ОСОБА_1 обвинувачення з виключенням обвинувачення за ч.3 ст. 364 КК України.
ОСОБА_1 не заперечує те, що він заволодів, у тому числі повторно, чужим майном шляхом обману, тобто його дії містять склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
У касаційній скарзі також не заперечується і те, що ОСОБА_1, придбавши у невстановлених слідством осіб фіскальні чеки, бланки квитанцій до прибуткового касового ордеру, рахунків та квитанцій про проживання в готелях із підробленими в них відбитками печаток, разом з невстановленою досудовим слідством особою, а також власноручно вносив завідомо неправдиві відомості та підписи за касира, головного бухгалтера, чергового адміністратора готелів, які не відповідали дійсності. Також ОСОБА_1 не заперечує тієї обставини, що він складав завідомо неправдиві звіти про використання бюджетних коштів наданих на відрядження, які разом з вищевказаними підробленими документами надавав в бухгалтерію Тернопільської об'єднаної Державної податкової інспекції державної податкової адміністрації для отримання коштів.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що діяння ОСОБА_1 містять склад злочину, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.
Суд, дотримуючись закону і діючи в межах пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, встановив, що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України, які є умисними злочинами і, не відносяться до тяжких або особливо тяжких злочинів відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, що він є суб'єктом амністії, оскільки має двох неповнолітніх дітей, 06.05.2001, 14.04.2006 років народження, та заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року (3680-17) , тобто дійшов висновку про існування підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності. Установивши усі вказані обставини у сукупності суд законно та обґрунтовано прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за актом амністії на підставі ст. 1 п. "в", ст. 6 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року і закрив провадження у справі.
При цьому істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну зазначеного судового рішення, по справі не допущено.
Посилання ОСОБА_1 на те, що клопотання про відвід головуючому не було розглянуто належним чином, голослівні, оскільки за матеріалами справи таке клопотання учасниками процесу не заявлялось.
Твердження ОСОБА_1 про порушення таємниці нарадчої кімнати були предметом службової перевірки, проведеної судом апеляційної інстанції, і свого підтвердження не знайшли. У колегії суддів немає підстав не довіряти цим висновкам Апеляційного суду Тернопільської області, оскільки, як вбачається з матеріалів перевірки, ухвали про відкриття провадження у справах №607/3553/13-а, №607/3862/13-а від 18 березня 2013 року та від 20 березня 2013 року були підписані суддею по виходу з нарадчої кімнати, що засвідчено при помічені на відправку до Єдиного державного реєстру судових рішень 22 березня 2013 року. А та обставина, що суддя при підписанні проектів вказаних ухвал про відкриття провадження, виготовлених помічником, не виправив помилку в даті їх постановлення, не свідчить про порушення таємниці нарадчої кімнати.
Апеляційний суд Тернопільської області повно та об'єктивно розглянув справу щодо ОСОБА_1 в межах поданої ним апеляції.
Ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 14 серпня 2013 року відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 не встановлено.
Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 р., пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів,
ухвалила:
постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
С у д д і: М.Й. Вільгушинський С.Г. Дембовський В.М. Колесниченко