Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 30 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2008 року.

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

раніше не судиму,

- засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців з покладенням обов'язку періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1на користь потерпілого ОСОБА_2 123 грн. 81 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. - моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 08.06.2005 року близько 20 год. 30 хв., перебуваючи у дворі будинку №57 по вул. І.Франка с.Іллічівка Комінтернівського району, на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно облила кип'ятком пахову частину тіла ОСОБА_2, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ч.1 ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 доводить незаконність її засудження за ч.1 ст. 122 КК України. Стверджує, що досудове та судове слідство провадилося не об'єктивно, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що копія обвинувального висновку їй не вручалась та судом не було задоволено її клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами. Вказує, що цивільний позов потерпілого задоволено безпідставно. Окрім того, посилається на те, що її не було належним чином повідомлено про час та місце апеляційного розгляду справи, оскільки таке повідомлення було вручено не їй особисто, а матері потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка не передала це повідомлення за належністю, про що свідчить долучене нею до касаційної скарги письмове пояснення поштарки. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, перегляду відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочину, за який її засуджено, доведена сукупністю доказів, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2, який послідовно та незмінно стверджував, що саме ОСОБА_1 вилила на нього кип'яток, спричинивши йому термічні опіки 2-3 ступеню 20% тіла, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були безпосередніми очевидцями вчинення злочину, даними висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_2 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, та іншими наведеними у вироку доказами. Підстав не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 немає.

За встановлених фактичних обставин справи дії ОСОБА_1за ч.1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження ОСОБА_1про порушення її права на фіксацію судового процесу технічними засобами не обґрунтовані, оскільки з протоколу судового засідання, зауваження на який учасниками процесу не подавалися, вбачається, що відповідне клопотання ОСОБА_1 не заявлялося.

Також з протоколу судових засідань видно, що після встановлення даних про особу підсудної ОСОБА_1 неодноразово заявляла, що копію обвинувального висновку вона отримала в листопаді 2005 року, а після оголошення обвинувального висновку зазначала, що суть обвинувачення їй зрозуміла, вину вона не визнає та бажає давати показання по справі.

З огляду на зазначені дані, не встановлено порушення судом вимог ст. 286 КПК України.

Посилання ОСОБА_1на те, що вона не була повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції, безпідставні.

Як убачається зі справи, не погоджуючись із вироком, засуджена ОСОБА_1 08.10.2007 року подала на нього апеляцію.

Місцевий суд, належним чином виконавши вимоги ст. 354 КПК України, призначив розгляд справи в суді апеляційної інстанції на 31.01.2008 року, про що надіслав усім учасникам процесу повідомлення від 10.12.2007 року, в тому числі і ОСОБА_1(а.с.139).

Надана ОСОБА_1 довідка поштового відділення с. Іллічівка про відсутність надходжень на її ім'я рекомендованої кореспонденції у період з 01.11.2007 року по 31.11.2007 року не підтверджує факту не надходження їй у період з 10.12.2007 року до 31.01.2008 року листа з Комінтернівського районного суду Одеської області з повідомленням про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Долучена до касаційної скарги завірена секретарем сільради заява від 24.04.2008 року поштарки с. Іллічівка ОСОБА_7 про те, що рекомендований лист, призначений для ОСОБА_6, вона передала ОСОБА_3 (матері потерпілого ОСОБА_2), також не підтверджує того, що ОСОБА_1 не було повідомлено про дату апеляційного розгляду справи щодо неї, оскільки пояснення поштарки, викладене в її заяві, стосується іншого листа, надісланого на ім'я іншої особи, а не ОСОБА_1

Окрім того, з матеріалів справи видно, що з моменту подачі апеляційної скарги 08.10.2007 року і до 27.05.2008 року, коли вона подала заяву про видачу їй копій судових рішень, ОСОБА_1 з ніякими іншими заявами чи скаргами як до місцевого, так і до апеляційного суду не зверталася, в тому числі й щодо неповідомлення про дату розгляду справи апеляційним судом.

З урахуванням викладеного, немає підстав вважати, що при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції було допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили постановити законні та обґрунтовані рішення по суті пред'явленого ОСОБА_1обвинувачення.

Призначене ОСОБА_1покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки воно обрано з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженої. Це покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 попередження вчинення нових злочинів.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого про відшкодування заподіяної йому злочином шкоди, суд дотримав вимоги цивільного і кримінально-процесуального законів та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 як в частині відшкодування матеріальної шкоди, так і в частині відшкодування моральної шкоди.

Підстав вважати зазначене рішення неправильним немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1залишити без задоволення, а вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у крим інальних справах Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.