Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 30 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 травня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2006 року щодо нього.

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

1954 року народження, громадянина України, не маючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 25 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 24 листопада 2005 року приблизно о 19 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у будинку по АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав ОСОБА_2 удар ножем, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, мотивуючи тим, що досудове та судове слідство проведено неповно, необ'єктивно та з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, зокрема, йому відмовлено в участі захисника та не допитано деяких свідків.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Зокрема, винність ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_2 умисного смертельного тяжкого тілесного ушкодження підтверджена показаннями самого засудженого, який не заперечував факт нанесення удару потерпілому ножем, показаннями свідка ОСОБА_3 про обставини заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому.

Крім того, винність ОСОБА_1 підтверджуються даними протоколу відтворення обстановки і обставин події за його участю, даними висновків судово-медичних експертиз про характер і локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, іншими доказами.

Як видно із матеріалів справи, органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини справи, які мали істотне значення для правильного її вирішення, і проявів упередженості, як з боку слідчих органів, так і суду, щодо ОСОБА_1 не виявлено.

Викладені у скарзі засудженого доводи про відсутність у його діях умислу на заподіяння потерпілому умисних тілесних ушкоджень перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані безпідставними.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, або що призначена засудженому міра покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, немає підстав. Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, в тому числі порушення права засудженого на захист, у справі не виявлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.