Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянка України, така, що судимості не мала,

засуджена за ч. 1 ст. 310 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і покладенням на неї обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Житомирській області 118 грн 80 коп. судових витрат.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона у квітні 2007 року на присадибній ділянці свого домоволодіння, розташованого в с. Климентіївка Баранівського району Житомирської області, незаконно посіяла і вирощувала без мети збуту 414 рослин маку снотворного, які 9 липня 2007 року були виявлені і вилучені працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати внаслідок неправильного застосування кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_1 має на утриманні двох дітей, яким на момент постановлення вироку не виповнилось 14 років, і ця обставина згідно ст. 61 КК України позбавляла суд можливості призначити їй покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав частково, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у незаконному посіві та вирощуванні без мети збуту маку снотворного в кількості 414 рослин підтверджується дослідженими судом доказами і в касаційному поданні прокурором не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 310 КК України кваліфіковані правильно.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд припустився помилки.

З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 на момент постановлення вироку мала на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, а тому відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі до неї не могло бути призначено.

Санкція ч. 1 ст. 310 КК України передбачає такі види покарання: штраф, арешт або обмеження волі. Оскільки ОСОБА_1 засуджено умовно, то штраф чи арешт як покарання хоча й більш м'які, ніж обмеження волі, але як ті, що мають виконуватись реально, при їх призначенні погіршили б становище засудженої.

Зважаючи на те, що в касаційному поданні не ставиться питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_1 унаслідок м'якості призначеного покарання, усунення допущеної судом помилки можливо не у спосіб, запропонований прокурором.

Відповідно до роз'яснення, що міститься у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) , суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. У таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Отже, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та необхідністю звільнення засудженої на підставі ст. 7 КПК України від призначеного покарання.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, звільнити її на підставі ст. 7 КПК України від призначеного покарання.