Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 30 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_5, підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2008 року,

цією ухвалою кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.2, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.2, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК України

та ОСОБА_8, який не досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, про застосування примусових заходів виховного характеру

направлено прокурору Харківської області для додаткового розслідування у зв’язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства.

Органами досудового слідства ОСОБА_7 і ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що вони вчинили злочини за таких обставин.

8 січня 2005 року в денний час ОСОБА_6 в АДРЕСА_1, погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_8, почав вимагати, щоб той заставив ОСОБА_9, якому потерпіла малолітня ОСОБА_10 довіряла більше ніж їм, 9 січня 2005 року о 13 годині привести до безхазяйного будинку на вул. Перемоги.

9 січня 2005 року близько 13 години в АДРЕСА_1 ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 обманним шляхом привели малолітню ОСОБА_10 до безхазяйного будинку на вул. Перемоги, де їх чекав ОСОБА_6

Діючи в групі, ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, використовуючи безпорадний стан ОСОБА_10, залили їй у рот вино і зґвалтували. Крім того, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 задовольнили статеву пристрасть неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та використанням безпорадного стану потерпілої.

Після того, як ОСОБА_10 висловила намір розповісти дорослим про вчинення щодо неї згвалтування, ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, щоб уникнути кримінальної відповідальності вирішили її задушити. З метою досягнення злочинного наміру вони розподілили між собою ролі : ОСОБА_9 спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_8, виконуючи вимоги ОСОБА_6, накинув на шию ОСОБА_10 дитячі колготи і задушив її.

Апеляційний суд кримінальну справу щодо ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8, який не досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, направив на додаткове розслідування.

На ухвалу апеляційного суду прокурор, який брав участь у розгляді справи, подав касаційне подання та доповнення до нього, в яких просить ухвалу апеляційного суду про направлення справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому, посилається на необгрунтованість висновку суду про однобічність та неповноту досудового слідства, вважає, що неповнота досудового слідства може бути усунута в судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що суд, направляючи справу на додаткове розслідування, не виконав вимоги Верховного Суду України, викладені в ухвалі від 3 квітня 2007 року, порушив право

ОСОБА_6 на захист, оскільки не було вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Просить ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звільнити з під варти, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2008 року про направлення справи щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_11 посилається на те, що під час досудового слідства працівники міліції застосовували до нього недозволені методи слідства, що його утримують під вартою незаконно, оскільки у Київському районному суді м. Харкова відсутні матеріали справи про обрання щодо нього міри запобіжного заходу. Просить звільнити його та ОСОБА_7 з під варти, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2008 року про направлення справи на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить звільнити його та ОСОБА_6 з під варти, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що показання під час досудового слідства давав внаслідок застосування працівниками міліції до нього недозволених методів. Крім того, ОСОБА_7 посилається на фальсифікацію матеріалів справи, вважає, що не допитано всіх свідків та потерпілих. Просить звільнити його та ОСОБА_6 з під варти,

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, який просив задовольнити подання, захисника ОСОБА_5, підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України, направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Проте суд в порушення цих вимог закону зазначив в ухвалі таку неповноту та неправильність досудового слідства, яка може бути усунута в судовому засіданні.

Зі змісту ухвали вбачається, що основною підставою повернення справи на додаткове розслідування є те, що органи досудового слідства неналежно сформулювали обвинувачення, внаслідок чого воно носить неконкретний характер, а прокурор, змінивши в порядку ст. 277 КПК України пред"явлене ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обвинувачення, не конкретизував його, порушивши тим самим право останніх на захист.

Колегія суддів вважає цей висновок суду безпідставним і таким, що не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до вимог, передбачених ст. 132 та ст. 223 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальному висновку зазначаються обставини справи, як їх встановлено слідчим на досудовому слідстві.

Аналіз цих процесуальних документів свідчить про те, що органи досудового слідства, формулюючи обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_9, зазначили встановлені обставини.

Як підставу для додаткового розслідування суд зазначив те, що під час досудового слідства та у ході судового розгляду ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 давали неоднакові, суперечливі показання. Проте ці обставини не можуть бути підставою для напрвлення справи на додаткове розслідування, оскільки після повного та всебічного дослідження доказів у справі суд мав дати зібраним та дослідженим доказам, в тому числі і показанням останніх, належну оцінку та прийняти відповідне рішення.

Не можуть бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування й наявність суперечностей в показаннях свідків, необхідність проведення судово-медичних експертиз, очних ставок, дослідження питання про механізм заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки ці та інші поставлені в ухвалі питання, можуть бути з"ясовані під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудних, свідків, дослідження доказів та давання, за необхідності, судових доручень органу досудового слідства у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України.

Вимога суду про проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_9 і ОСОБА_8, у зв"язку з тим, що вони змінили показання щодо знаряддя злочину, також не може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування, оскільки ОСОБА_7 під час судового розгляду відмовився від цих показань. Можливість проведення відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_8, при необхідності такої слідчої дії, не втрачена шляхом надання відповідного доручення органу, який проводив розслідування.

Не відповідає матеріалам справи і посилання суду на те, що не встановлено місце вчинення злочину, бо органами досудового слідства у відповідних процесуальних документах зазначено, що злочин було вчинено у безхазяйному будинку поряд з медичним пунктом на АДРЕСА_1.

Колегія суддів не може визнати підставою для направлення справи на додаткове розслідування також вказівку суду про відсутність доказів на підтвердження вчинення підсудними злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152 та ч. 3 ст. 153 КК України, оскільки суд,

у такому випадку, зобов"язаний прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, суд не вправі до прийняття рішення по суті обвинувачення вдаватися до оцінки доказів, що всупереч вимог закону зробив суд у своїй ухвалі.

За таких обставин, посилання у касаційному поданні та у касаційних скаргах на неправильність рішення суду про направлення даної справи на додаткове розслідування є обгрунтованими, у зв"язку з чим ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно повно та всебічно дослідити докази і прийняти законне та обгрунтоване рішення у справі.

Перевіривши доводи касаційних скарг про зміну запобіжного заходу підсудним, колегія суддів вважає за необхідне змінити запобіжний захід ОСОБА_7 і ОСОБА_6 з тримання під вартою на підписку про невиїзд, оскільки підстав вважати, що вони будуть ухилятися від суду немає. Крім того, остаточне рішення по суті обвинувачення не прийнято, тоді як вони тримаються під вартою відповідно з 18 січня та 20 квітня 2005 року, тобто понад три роки.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини сама лише тяжкість злочину не може бути однозначною підставою для тримання цих осіб під вартою. Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод така тривалість тримання під вартою ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виходить за межі розумного строку.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, касаційні скарги захисника ОСОБА_5, підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2008 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з тримання під вартою на підписку про невиїзд.