Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

немаючого судимості,

за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавлення його права керувати транспортними засобами на три роки.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

В апеляційній інстанції вирок не переглядався.

Зазначеним вироком, ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 2 серпня 2007 року близько 2 години, керуючи автомобілем "БМВ-520", в стані алкогольного сп'яніння рухався по автодорозі Орадівка-Мошни в Черкаській області, при цьому не дотримався вимог

п. п. 2.3, 2.9, 12.1, 12.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, внаслідок чого з'їхав з проїзної частини дороги на поле, де сталося перекидання автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля

ОСОБА_2. та ОСОБА_3отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Твердить, що ОСОБА_1. вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті двох людей. Вважає, що призначення реального позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами має бути чинником, що забезпечить належну профілактику злочинів та недопущення їх як ОСОБА_1, так і іншими учасниками руху. Крім того, зазначає, що засудженому інкриміновано ще й порушення правил експлуатації транспорту, однак у вироку не наведено даних, в чому саме воно полягає і чи знаходяться ці порушення в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів, і не заперечується у касаційному поданні.

Однак, призначаючи покарання засудженому, судом не дотримано вимог ст. 65 КК України, згідно якої засудженому має бути призначено покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При вирішенні цього питання суд мав належно досліджувати й оцінювати всі обставини, що мають істотне значення, та враховувати, що ст. 69 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави, про які необхідно вказувати у вироку.

Призначаючи покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 КК України, суд не зазначив, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Формальним також слід визнати врахування обтяжуючої покарання обставини керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, адже в результаті це призвело до настання тяжких наслідків - загибелі двох людей.

Необґрунтованим слід визнати і рішення суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Відповідно до ст. 75 КК України до такого висновку суд має дійти з врахуванням особи засудженого, що в даному випадку зроблено неналежним чином. Грубе порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України свідчить про його зневажливе ставлення до встановлених норм та правил безпеки керування транспортними засобами та підвищену суспільну небезпечність.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не можна визнати необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи наведене, зазначений вирок через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку. За умови підтвердження такого ж об'єму обвинувачення, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням

статей 69 та 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.