Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1,

Вироком Гагарінського районного суду м.Севастополя від 24 травня 2005 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, а також покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 1384 грн. на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду м.Севастополя від 9 січня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 24 вересня 2004 року проник у приміщення магазину ЗАТ "Схід" на проспекті Гагаріна у м.Севастополі, звідки таємно викрав майно загальною вартістю 567,50 грн.

30 вересня 2004 року ОСОБА_1 проник у дачний будинок на ділянці №28 СОТ "Ентузіаст" у бухті Стрілецькій у м.Севастополі, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2 на загальну суму 1484 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_3 посилається на необґрунтованість засудження ОСОБА_1, порушення вимог кримінально-процесуального закону, застосування до засудженого недозволених методів ведення слідства, порушення його права на захист.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, за викладених у вироку обставин, а також кваліфікація дій засудженого є правильними.

Як видно з копій судових рішень ОСОБА_1 в суді першої інстанції повністю визнав свою вину, фактичні обставини справи ніким не оспорювались, тому судове слідство відбувалося за правилами ч.3 ст. 299 КПК України і засуджений не мав права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 має бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України є непереконливими, оскільки відповідно до змісту п.4 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення тяжкого злочину (до яких належить злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України) і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років. Вирок щодо ОСОБА_1 від 24 травня 2005 року набрав чинності 9 січня 2008 року.

Непереконливими є посилання на порушення права засудженого на захист. З матеріалів кримінальної справи видно, що законним представником неповнолітнього було визнано ОСОБА_5, у якості захисника до справи було допущено адвоката ОСОБА_4, яка здійснювала захист ОСОБА_1 під час досудового слідства, в суді першої та апеляційної інстанції. У зв'язку з заявленим клопотанням засудженого ухвалою апеляційного суду від 4 вересня 2007 року в якості захисника було допущено ОСОБА_3, яка брала участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції та висловлювала свою думку про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_1

Посилання у касаційній скарзі на застосування до засудженого незаконних методів ведення слідства не знайшли свого підтвердження. У судовому засіданні ОСОБА_1 добровільно визнав себе винним і про застосування щодо нього психічного або фізичного впливу з боку працівників досудового слідства не заявляв.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_3