Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 18 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Леніського районного суду м. Вінниці від 26 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено за ст. 128 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 23.06.2005 року ОСОБА_1 звільнено від покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 10000 грн.моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 серпня 2007 року вирок змінено, виключено вказівку суду про застосування до ОСОБА_1 Закону України "Про амністію" від 23.06.2005 року. Зменшено розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_2 до 5000 грн..

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 22.10.2004 року, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя та груди, від чого той впав, ударившись об асфальт. В результаті ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі порушується питання про скасування судових рішень та закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи. Зазначає, що суд не дав належної оцінки показанням свідків щодо отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_2 просить залишити скаргу без задоволення та зазначає, що не згоден з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст. 128 КК України, оскільки вважає, що той умисно заподіяв йому тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що скарга підлягає частковому задоволенню, а саме, про скасуванню ухвали апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, направильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу за апеляцією прокурора, в якій порушувалося питання про виключення із вироку вказівки про застосування амністії щодо ОСОБА_1, задовольнив апеляцію прокурора із внесеними до неї змінами і в порушення вимог ст. 378 КПК України ухвалою змінив вирок суду першої інстанції та виключив з нього вказівку суду про застосування до ОСОБА_1 Закону України "Про амністію" від 31.05. 2005 року (2591-15) , чим погіршив його становище. Крім того, засуджений ОСОБА_1, як убачається з матеріалів кримінальної справи, не брав участі у розгляді справи в апеляційному порядку, де ставилося питання про погіршення його становища, та не був ознайомлений із змінами внесеними до апеляції прокурора. Тим самим, апеляційний суд порушив права ОСОБА_1 на захист.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, в ході якого слід розглянути справу у відповідності до вимог чинного законодаства та крім того, звернути увагу на можливість вирішення питання щодо сплину строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.