Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Кіровського міського суду Луганської області від 13 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2007 року.

Вироком суду засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного основного покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

5 000 гривень моральної шкоди, на користь Кіровського територіального медичного об'єднання 2 322 гривні 17 копійок за перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2007 року вирок суду змінений, виключено застосування додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 14 жовтня 2006 року близько 00 годин у м. Кіровську, не маючи посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, в порушення вимог

п. п. 11.2, 19.1а Правил дорожнього руху України рухався на мотоциклі "Ява-350" по лівій стороні дороги, яка є зустрічною смугою проїзної частини вулиці Бабушкіна з вимкненими фарами, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, після чого з місця події зник. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оскаржуючи висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та кваліфікації його дій, посилається на неправильне застосування кримінального закону у частині звільнення засудженого від покарання. Вважає, що вирішуючи питання про застосування амністії, суд повинен керуватись положеннями спеціального закону, який до того ж прийнятий пізніше ніж Кримінально-процесуальний кодекс України (1001-05) . Твердить, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 червня 2007 року ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а не від покарання. Просить скасувати судові рішення, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а провадження по справі закрити.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом обґрунтовані висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку дій відповідними доказами, яким у вироку дано належну оцінку в їх сукупності.

Разом з тим, вирок підлягає скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 в судовому засіданні звернувся з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) , яке було судом відхилено та продовжено розгляд справи по суті. Вироком суду ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі амністії.

Колегія суддів Верховного Суду України не може погодись з таким рішенням суду.

Застосовуючи акт амністії до ОСОБА_1 суд повинен був керуватись положеннями Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) , які в даному випадку мають пріоритет перед ч. 2 ст. 6 КПК України, оскільки Закон передбачає спеціальний порядок застосування амністії і прийнятий пізніше у часі.

Суд правильно встановив, що ОСОБА_1 на момент скоєння злочину був неповнолітнім, злочин вчинено до набрання чинності акту амністії, а тому він підпадає під дію п. "а" ст. 1 Закону України № 995-V від 19 квітня 2007 року "Про амністію".

Відповідно до ст. 6 Закону № 995-V особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим законом підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Отже, ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а справа щодо нього - закриттю.

Враховуючи викладене, вирок через неправильне застосування кримінального закону підлягає скасуванню.

Оскільки апеляційний суд, перевіряючи законність прийнятого судом першої інстанції рішення, на допущені порушення уваги не звернув, ухвала апеляційного суду також підлягає скасуванню.

Так як амністія не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, потерпіла ОСОБА_3 може звернутись із аналогічним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. "а" ст. 1, ст. ст. 6, 8, 9, 10, 12 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, ст. ст. 395, 396, 400-1 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Кіровського міського суду Луганської області від 13 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 5 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

На підставі п. "а" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а справу закрити.